Згiдно з офiцiйною iнформaцiєю, оприлюднeною Борщiвською мiською рaдою тa Другим вiддiлом Чорткiвського РТЦК тa СП, воїн зaгинув, мужньо стримуючи росiйську aгрeсiю нa пeрeдовiй. Олeксaндр Aврaмчук був вiрний вiйськовiй присязi й до остaннього зaхищaв свободу тa нeзaлeжнiсть Укрaїни. 

Олeксaндровi було лишe 28 рокiв. У мирному життi вiн мeшкaв у сeлi Констaнцiя нa Тeрнопiльщинi. Його добрe знaли й шaнувaли односeльцi. Iз почaтку повномaсштaбного вторгнeння росiї стaв нa зaхист дeржaви у склaдi Збройних Сил Укрaїни. Служив нa одному з нaйнeбeзпeчнiших нaпрямкiв фронту. 

«Зaхищaючи Бaтькiвщину вiд росiйської нeчистi, гинуть нaйкрaщi сини Укрaїни», — зaзнaчили у повiдомлeннi Борщiвської мiської рaди. 

Тaм тaкож висловили спiвчуття родинi зaгиблого тa нaголосили: 

«Нeхaй Всeвишнiй допоможe пeрeжити гiркий бiль тяжкої втрaти». 

Про дaту зустрiчi тiлa тa чин похорону повiдомлять додaтково. 

Запис Борщівська громада у жалобі: на фронті загинув 28-річний захисник Олександр Аврамчук спершу з'явиться на обласТь.

Запис З клумб Борщева в центрі міста викрали посаджені кущі троянд спершу з'явиться на обласТь.

Цивільні особи, які мають знайдену зброю або на яку не мають відповідних документів, повинні задекларувати її. Про це нагадує начальник сектору контролю за обігом зброї ГУНП в Тернопільській області Степан Джинджиристий.

25 листопада набув чинності закон про декларування вогнепальної зброї. За три тижні жителі Тернопільської області задекларували 17 одиниць зброї. Це пістолети, мисливські нарізні рушниці, автомат, кулемет та кілька одиниць гладкоствольної зброї.

У поліції нагадують, що люди, які знайшли вогнепальну зброю або отримали її як трофей у зоні ведення бойових дій і планують зберігати та використовувати її на законних підставах, повинні зателефонувати на спецлінію “102”.

Щоб задекларувати зброю, громадянин має надати її до найближчого підрозділу Нацполіції разом із пакетом необхідних документів (письмова заява; паспорт; ідентифікаційний код; витяг про місце проживання/реєстрації; фотокартка 3,5х4,5).

Фахівці дозвільної служби оглянуть зброю, облікують та видадуть власнику відповідний документ, що підтверджує декларування зброї.

Запис На Тернопільщині триває кампанія з декларування вогнепальної зброї спершу з'явиться на обласТь.

Співробітники групи реагування патрульної поліції відділення поліції №1 м. Борщів зупинили за порушення правил дорожнього руху водія автомобіля ВАЗ 2106. За кермом перебував 29-річний житель Чернівецької області. У ході спілкування з чоловіком поліцейські помітили в салоні авто підозрілі предмети. Під час огляду було виявлено пістолет з ознаками переробки, схожий на вогнепально-травматичну зброю та набої до нього. Речовий доказ вилучено та направлено на експертизу.

За цим фактом слідчі поліції розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) Кримінального кодексу України. Фігуранту загрожує позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Запис На Тернопільщині поліцейські виявили у водія-порушника пістолет з ознаками переробки спершу з'явиться на обласТь.

Про це йдеться у постанові Борщівського райсуду.

За даними суду, 09 вересня 2024 року близько 20.45 год., знаходячись за місцем проживання, чоловік вчинив стосовно співмешканки домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її адресу нецензурної лайки на підвищених тонах, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

Чоловік під час розгляду справи вину визнав частково, пояснив, що співмешканка спровокувала сварку, оскільки не прибрала в Будинку, де вони проживають з дітьми.

Суд оштрафував чоловіка на 170 грн/

Запис На Тернопільщині оштрафували чоловіка, бо він вимагав від жінки поприбирати в будинку спершу з'явиться на обласТь.

Запис На Тернопільщині встановили пам’ятний знак про першовідкриття Трипільської культури спершу з'явиться на обласТь.

Правоохоронці встановили, що організував корупційну схему керівник місцевого ТЦК. До справи залучив ще чотирьох осіб, троє із них – працівники центру комплектування, ще один – колишній військовослужбовець.

Члени ОЗГ вимагали та отримували неправомірну вигоду за розв’язання питань з метою уникнення мобілізації військовозобов’язаними: непроходження ВЛК, оновлення військових даних, отримання відстрочки від проходження військової служби. У місяць «заробітки» зловмисників становили від 100 000 до 150 000 доларів. Отримані гроші організатор та помічники ділили між собою. Розмір «зарплати» залежав від виконаних завдань.

Злочинний план фігурантів викрили оперативники карного розшуку та слідчі Головного управління Нацполіції у Тернопільській області за сприяння керівництва Міноборони та ЗСУ.

Нагадаємо, очільнику корупційної схеми поліцейські оголосили про підозру під час наради з керівниками ТЦК та СП, яка проходила у Тернопільській обласній військовій адміністрації.

«Це було зроблено превентивно, щоб усі зрозуміли, що поліція закривати очі на такі речі не буде. Бо якби все відбувалося, як звичайна наша реалізація, то мало б до кого це дійшло», – заявив у п’ятницю, 2 серпня, на брифінгу з журналістами начальник ГУНП в Тернопільській області Сергій Зюбаненко.

24 липня після оголошення підозри суд обрав фігурантам запобіжні заходи з правом внесення застави у 242 тисячі гривень, і вони скористалися цією можливістю. Проте слідчі та працівники кримінальної поліції роботу не припиняли, і у ході досудового розслідування встановили нові деталі у цій справі.

За словами заступника начальника ГУНП в Тернопільській області Андрія Ткачика наразі відомо про шістьох людей, які, відповідно до закону, не підлягали мобілізації. Проте підозрювані їм також погрожували та залякували, вимагаючи кошти.

«Поліція звертається до громадян, хто потерпів від цих осіб, звертайтеся до ГУНП або до територіальних підрозділів поліції за місцем проживання, щоб ми могли встановити об’єктивну кількість потерпілих. Я впевнений, що їх буде набагато більше», — зазначає Андрій Ткачик.

Серед потерпілих – житель Чортківського району. Чоловік не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є батьком чотирьох дітей, троє з яких неповнолітні. Він розповідає, що вночі до його будинку увірвалися люди у формі, почали завдавати удари ногами по тілу, а після цього витягнули з приміщення та вивезли у невідомому напрямку.

«Я сперечався і казав, що права мене забирати вони не мають, бо у мене четверо дітей. Знову почали бити, копали ногами. Наступного дня мене відвезли на автобусну зупинку. З’ясувалося, що за мене заплатили викуп. Гроші зібрали родичі та заплатили за мене 30 тисяч гривень», – розповів потерпілий.

Після поїздки з працівниками ТЦК та СП у чоловіка діагностували переломи ребер та інші тілесні ушкодження. У Тернопільському обласному ТЦК СП запевняють, що всіляко сприятимуть і допомагатимуть правоохоронним органам викривати працівників, які дискредитують звання військових.

Організатору та чотирьом спільникам слідчі поліції оголосили підозри за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), ч. 3 ст. 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди у великому розмірі), ч. 2, 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146 (незаконне позбавлення волі людини, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, вчинене з корисливих мотивів організованою групою), ч. 2, 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 122 (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України.

Вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжного заходу. Слідчі звернулися з клопотанням про тримання під вартою без права внесення застави.

Процесуальне керівництво здійснює Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону.

Запис Слідчі поліції Тернопільщини оголосили працівникам одного із районних ТЦК та СП підозри у вчиненні злочинів у складі організованої злочинної групи спершу з'явиться на обласТь.

Отець Василь брав активну участь у Революції гідності (Євромайдані). Після початку війни на Сході України регулярно їздив на передову: причащав, сповідував, служив літургії. В повномасштабну війну з Росією, як і багато хто, до кінця не вірив. Однак настало 24 лютого 2022 року.

• Як ви емоційно сприйняли повномасштабне вторгнення ворога? Чи очікували, що таке може статися?

-Не очікував, був скоріше страх. Мені здається, багато хто думав, що Путіну не дозволять напасти на Україну ні його генерали, ні його політична еліта, ні його спонсори-мільярдери, бо всі ж розуміли, що це буде велика проблема для Росії.

Мої перші думки були змішані: якийсь абсурд, він цього не міг зробити! Таке почуття було десь перші півдня. Я подзвонив десь о 4-й знайомому військовому і кажу: що це за обстріли? Він відповідає: росіяни пішли на прорив у Чонгарі, Путін розпочав війну. Для мене це було шоком. Його оточення, російське суспільство… Я повторюся, я був впевнений що його зупинять. На сьогодні ми всі зрозуміли: вони всі – колективний Путін. 

Приводити думки у гармонію із собою часу не було. Отець Василь вирушив до штабу районної тероборони, де у перші дні війни допомагав виготовляти коктейлі Молотова. 25 лютого для священика стало передвісником вкрай важливої місії – порятунку людей на окупованій території. 

– Зранку до мене подзвонив капітан ВМС України та запитав, чи зможу я поїхати на Зміїний [острів у Чорному морі в територіальних водах України. Був окупований у першу добу війни – ред.] і евакуювати двох цивільних спостерігачів маяка та 13 загиблих прикордонників [як з’ясувалося потім, військові залишилися живі й потрапили в російський полон – ред.]. Точніше, він запитав, кого я можу порекомендувати туди відправити. Я визвався туди їхати сам. Я зідзвонився із капеланом 35-ї бригади Олександром Щоковим, пізніше приєдналися ще дві людини, третій капелан та медик, я захопив мішки для евакуації 200-х і десь об 11-й ми вже рухалися на борту корабля “Сапфір” у напрямку Зміїного. 

По дорозі ми побачили підбитий корабель, який подавав команду SOS, але там вже нікого не було. Потім ми повернулися на дозаправку. Об 11-й ночі ми знову рухалися у бік Зміїного. А о 7-й ранку нам була дана команда з крейсера “Москва”, щоб ми кинули якір, інакше нас буде розстріляно. 

Доглядова група прибула на борт. Десь 4,5 години їхні спецназівці проводили обшуки. Потім протягом доби були допити на борту. В нас забрали всі гаджети. Сказали, що нас доправлять до Криму. Я запитую: як це до Криму? А відустять коли? Він відповідає: або відразу, або по завершенні спецоперації. Я знову питаю: як так: операція ж може йти і місяць, і два, і півроку, і рік? Їхній старший мені так з ухмилкою каже: ти що, піп?! Які півроку-рік?? Ти подивись на цю потужність! І показує мені на крейсер “Москва”. 7-8 днів максимум.

Коли росіяни побачили, що на борту зброї немає, то трохи заспокоїлися. Посадили нас на броньований катер та завезли в Крим. Там посадили на гауптвахту, де ми пробули 11 діб. Постійні допити-передопити – по 5 годин на добу. 

 

• Про що саме Вас питали?

Головне питання, яке мені постійно задавали: у якому відділі СБУ я працюю. Задачі, розвідка, шпіонаж – всі питання крутилися навколо цього. Відзначу, що нас там фізично не катували, але постійно намагалися давити психологічно. Ми не знали, що відбувається в Україні. Тож нам розповідали, що Зеленський вже втік, всі здаються, російські війська майже увійшли у Київ і таке інше. 

Після 11 діб допитів військовополонених (хоча росіяни їх називали “затриманими”) сталася дійсно радісна подія. Наша рятувальна команда побачила хлопців зі Зміїного, яких вважали загиблими. Вони були у полоні і також перебували в окупованому Криму. Але на цьому будь-які світлі плями закінчилися. Усіх військовополонених – зі Зміїного, Чонгара, з-під Маріуполя, цивільних людей – загалом в районі 200 чоловік зібрали в один літак і перевезли до Шебекіно Бєлгородської області РФ. 

-У Шебекіно було таке собі наметове містечко для полонених, десь 20-25 наметів. Ми там були найперші. Потім інші почали прибувати. Можете уявити: ми з Одеси вийшли, коли температура була +8. Коли ми прибули в Шебекіно, там було -22. І нас усіх на той мороз по кілька десятків в один намет. Там вже розвідка, контррозвідка займалися, були зовсім інші допити. 

Я спочатку не зрозумів усю серйозність ситуації. Вони мені кажуть: будете співпрацювати, зараз створюємо перемовну групу з українськими військовими і ви будете у тій групі. Я жартома відповідаю: хлопці, та я не проти, але ж 11 діб без душу, смердю, я так не можу з Володимиром говорити. Вони: з яким ще Володомиром? Відповідаю: ну з яким – Путіним, звісно. Мені потім цей прикол боком виліз. Мене руки за спину і вгору як потягнули, а потім прикладом давай бити.

До цього думав, навіщо їм піп, потримають та відпустять. А тут вперше стало боляче та страшно. У мене ще хлопці молоді в наметі, дивляться на мене, а я побитий, кров тече. Питають: ну що там? А я кажу: та нічого, ну москаль і москаль, скоти такі, що поробиш. Стою і ноги трясуться, боляче, страшно, холодно, їсти хочеться (нам перші кілька діб давали тільки чай і недоварену рисову кашу, яку неможна їсти), а біля мене стоїть молодий пацанчик, років 24-25, з 35-ї бригади, морпіх наш, а в очах страху немає, розумієш? І я тоді взяв себе в руки, бо як я, старий батюшка, цій дитині міг показати, що боюсь якогось москаля? 

• З цього моменту й почалося те пекло, яке Ви пережили?

-Оо, катувати вони вміють – ефективно і різноманітно. Ставили на шпагат головою впритул до стіни. Називається розтяжка. Один сідає на тебе з одного боку, інший – з іншого, так щоб сухожилля почали рватися. Під час цього тебе б’ють тактичними перчатками або дубинкою по нирках і в голову. Коли тебе б’ють в голову, то ти обличчям влітаєш в стіну, починає текти кров з носа, ти вже увесь у тій кривавій юшці. Під час цього також могли бити електрошокером. Причому старалися вдарити по нирках, геніталіях або під вухо, щоб тебе відразу скрутило. Біль був такий, що не передати словами. 

Кидали у карцер. Він називається “рєзінка”. Там в середині десь градусів +7. Це кімната десь 2,5 на 3,5 м, немає ані провітрювання, ані вентиляції, все обшито гумою. Немає ані води, ані унітазу, нічого. Тебе роздягають догола і туди кидають. А там вже звісно хтось був до цього, хтось ходив по-великому, хтось по-маленькому. Всі ці екскременти у тебе під ногами. Відповідні випари починають розїдати тобі легеневу систему. За півдоби починаєш кашляти гноєм. І ти не можеш навіть сісти, нагріваєш собі одне місце, бо холодно, і так стоїш. Без їжі, без води, без сну я там вистояв 3,5 доби. Після цього тебе знов виводять на допити – і знову б’ють, і знову струмом, і знову дубинкою… Катувати вони навчилися.

Ще нігті підривали. Коли ти на колінах і руки за спиною починають вивертати нігті. Один ніготь мені цвяхом підривали, а інший… Є такі круглогубці. Один гострий кінчик він заганяє під ніготь і починає крутити – в один бік, а потім в інший. 

 

• Ви казали їм про Женевську конвенцію, про права військовополонених?

-Друже мій… Там немає ніяких прав, правил чи конвенцій. Це – недолюди. Століттями була асиміляція, але ми не змогли їх олюднити. Вони як були ордою, так і залишилися. Мене питають, чи я їх пробачаю? Напевно, так. Бо я християнин, я вчу своїх прихожан прощати. Але прощати не тому, що я маю бути добрим до москаля, а тому, що я хочу спасіння душі. Життя – це мить перед вічністю. Заради вічності ми тут і живемо, проходимо ці випробування. І пробачити ми маємо тому, щоб не осквернити злобою і ненавистю свою душу. Бог їх все одно покарає. Можливо, і нашими руками. А завдання священиків не впустити в серця злобу, щоб наші діти не виростали ордою. Щоб ми не стали як вони. 

 

• Чи допускали до вас правозахисників чи Червоний Хрест? 

-Я якось брав участь в одному заході, там були присутні представники Червоного Хреста. Я їм кажу, ви як єдиноріг. Питають: чому? Бо він наче такий гарний, всі чули, але ніхто не бачив. От і вас в Росії ніхто не бачив. А в Україні ви ходите з лінійкою й перевіряєте скільки сантиметрів ліжка від стіни, скільки калорій у борщику для російських полонених. Де ви були, коли в Оленівці спалювали понад 50 азовців? Де ви були, коли нас в Росії катували? Чому я вас там не бачив? Не було там нікого. Для нас полон – це повільна смерть. 

 

Історія з обміном отця Василя досі залишається утаємниченою – навіть для нього самого. Відомо тільки, що 12 разів саме його звільнення зривалося з певних причин.

• Розкажіть, що Вам відомо про обмін, завдяки якому Ви знову опинилися в Україні?

-Я по сьогоднішній день тероризую Ірину Верещук [віцепрем’єр-міністр — міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України – ред.], щоб розповіла, як вона мене обміняла. Не хоче розповідати. Каже, тільки після війни, отче. З Вами, каже, було дуже складно. Не треба було кричати “Слава Україні!” у СІЗО та співати “Червону калину”. 

• Що би Ви могли сказати зараз, переживши полон, побачивши ці майже 2,5 роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну? Можливо, Ви переосмислили деякі речі, можливо, на щось почали дивитися інакше? 

 -Ми однозначно повинні перемогти. Зобов’язані. Якщо вони захоплять Україну, то шансу нам не дадуть. Вони знищать все, що буде пов’язано з Україною. У нас немає часу на якісь відпочинки, якісь передихи, все має бути заради перемоги. І це стосується кожного!

Запис Для нас полон – це повільна смерть: священник з Тернопільщини про своє 70-денне пекло спершу з'явиться на обласТь.

Молодший сержант Віталій Олександрович Мартинюк, 1988 року народження, уродженець села Залісся Іване-Пустенської громади, загинув під час мінометного обстрілу противника поблизу населеного пункту Стельмахівка Луганської області. Віталій, який з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України, отримав поранення, несумісне з життям.

16 липня 2024 року Борщівська громада зустріла тіло загиблого воїна. О 9:00 біля церкви Верховних Апостолів Петра і Павла в місті Борщеві розпочалася церемонія прощання. Люди вийшли на вулиці, щоб віддати останню шану 36-річному захиснику. Вони стояли навколішки, тримаючи в руках національну символіку, встеливши квітами останню дорогу Віталія додому.

Під час церемонії прощання священнослужителі відправили поминальну панахиду за загиблим воїном. Громада об’єдналася у молитві за вічний спокій душі Віталія Мартинюка.

Вічна пам’ять Герою!

Запис Борщівщина провела в останню путь захисника Віталія Мартинюка спершу з'явиться на обласТь.

Запис На Тернопільщині навколішки зустріли полеглого Героя спершу з'явиться на обласТь.