У місті Музей національно‑визвольної боротьби Тернопільщини відкрито оновлену експозицію, присвячену діяльності Українська Повстанська Армія (УПА). Серед ключових артефактів — унікальні роботи та документи, пов’язані з повстанським рухом і підпіллям.

Що експонується: графіка, документи, історія

Одна з найбільш цінних частин експозиції — невідомі раніше роботи художника і графіка Ніл Хасевич, якого часто називають «головним художником УПА». Серед представлених — його підписи, графічні твори та документи, знайдені в 2021–2022 роках під час археографічних пошуків у Бережанському районі.

Разом із творами Хасевича в експозицію увійшли архівні документи повстанського підпілля: звіти, довідки, листування, інші артефакти, які пролежали десятиліттями в бідонах — тепер вони доступні для огляду.

Чому ця виставка — важлива для пам’яті й культури

• Це рідкісна можливість побачити оригінальні роботи та документи, які безпосередньо пов’язані з історією національного визвольного руху. Зазвичай такі артефакти зберігаються окремо, не експонуються.
• Для дослідників і істориків — це джерело нового знання про діяльність УПА, про мистецьке оформлення її символіки та пропаганди.
• Для широкої публіки — нагода згадати про складні сторінки української історії, про боротьбу за незалежність і відвагу людей, які за неї стояли.

Що ще можна побачити

Окрім графіки та архівів, музей пропонує також ознайомлення з іншими матеріалами підпілля — листівки, документи, свідчення. Частина експонатів вже пройшла реставрацію, інші демонструються у первинному стані, що додає їм автентичності.

Як відвідати виставку

Виставка діє у музеї національно-визвольної боротьби в Тернополі. Вхід — вільний. Організатори закликають усіх охочих — від студентів до ветеранів і дослідників — прийти і ознайомитися з унікальними артефактами.

Висновок

Оновлена виставка в Тернопільському музеї — це не просто історична експозиція. Це — живий діалог поколінь, нагадування про визвольну боротьбу, про мистецтво як форму спротиву, про пам’ять, яка має значення сьогодні. Роботи Ніла Хасевича, архівні документи, артефакти — усе це спонукає задуматися над ціною свободи та важливістю збереження історичної правди.

Запис У Тернополі в музеї показали унікальні роботи художника УПА спершу з'явиться на обласТь.

Про це Суспільному розповів настоятель храму святого Архистратига Михаїла Православної Церкви України Олексій Філюк.

“Коли ми прибирали, двері цієї комірчини були закриті, зачинені роками, зараз колодка нова. Думаємо, що за тими дверима? Колодочку розбили, відчинили, — а тут архів!”.

Серед знайдених документів — церковні відомості та метричні книги із записами про місцевих жителів. Більшість книг — рукописи, розповів священник.

“Є документ за 1808 рік. Яка каліграфія була в людей! Прошито, пронумеровано, сургучевою печаткою скріплено. Найдавніший документ, який траплявся, — це десь 1750-ті роки”.

Михайло Шимко 15 років церковний староста. Він каже, про існування давніх рукописів не знав:

“Богу дякувати, збереглися й далі треба зберегти”.

Церковні документи матимуть значення для дослідження історії села, розповіла краєзнавиця та вчителька історії Ольга Філюк.

За її словами, перша згадка про Білозірку датується 1545 роком. Деякий час населений пункт мав статус міста і був центром громади. У часи Першої світової війни тут був кордон Австро-Угорської та Російської імперій. Село розташоване на перетині трьох історичних регіонів: Галичини, Волині і Поділля, зазначила Ольга Філюк:

“Церковний архів — це не просто документи, це жива історія мого народу. Ми бачимо, як білозірчани жили, веселилися, сумували, Це і метричні книги, які ми бачимо, адже завдяки їм ми можемо прослідкувати родовід жителів Білозірки”.

Церкву в Білозірці побудували у 1909 році, розповів Олексій Філюк. До цього тут був дерев’яний храм. Інформація про нього, а також про церковні землеволодіння та будівлі в Білозірці й сусідніх селах є у віднайдених документах.

“На парафії у селі Білозірка я вже восьмий рік. Переді мною був священик Степан Петлюк, перед ним — Григорій Марусяк. Якщо прослідкувати згідно з цими архівними документами, можна прослідкувати священиків до 1735 року. Тут служили два священики й диякон. Навіть єпископи часто приїжджали і тут були сенатори. Спочатку Красніцькі, далі Бржостовські, далі Темплякові, Турау. Це все описано в тих книгах”.

За словами о. Олексія Філюка, документи передадуть для вивчення в обласний архів.

Запис Священик з Тернопільщини знайшов 200-літні церковні архівні документи спершу з'явиться на обласТь.