Він дуже хотів жити в селі, хоча сам з Тернополя. Робив біля хатини власну майстерню з програмування верстатів. І була хороша робота у великому місті. Він все залишив 24 лютого 2022 року, щоб нас захищати. Щоб прогнати клятого окупанта з Української землі.

У перший день повномасштабного вторгнення Богдан повернувся в Національну Гвардію України. Декілька років тому служив там строкову. У своїх 27 він знову став у стрій. А сьогодні його дім і подвір’я були наповнені людьми і… тягарем скорботи. Прощалися з Героєм.
26 липня летів ворон з чужих сторін… Богдан виконував бойове завдання біля села в Луганській області. Без страху перед ворогом не зумів життя зберегти.

Сьогодні поруч були його побратими у військових шевронах, що й він носив. Синьо-жовті і червоно-чорні стяги у смутку майоріли. І вклякали люди: остання путь героя у рідному селі, в Озерні, яку він полюбив.
Сльози матері Богдана, його бабусі, дідуся, брата, всієї родини – наш спільний смуток. Прийміть, рідні Героя, наші щирі співчуття. Вічна слава про нього буде на віки вшанована за його любов до України.
Вічна пам’ять Герою-Воїну Богдану! Він біля Бога. Він захищатиме усіх нас з Небес.

Запис Виконував бойове завдання на Луганщині: без страху перед ворогом не зумів життя зберегти Герой з Тернопільщини спершу з'явиться на обласТь.