Хто був воїн

Його звали Андрій Война, він народився 2 вересня 1984 року. З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України — добровольцем чи мобілізованим, — і не спочивав на лаврах.

За словами представників громади, Андрій був сильним, відповідальним, відданим родині та Батьківщині. Його смерть — глибока втрата для сім’ї, друзів та всієї Лисівецької громади.

Обставини загибелі

Чиновники Товстенської громади повідомили, що він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Деталі операції або обставини загибелі не розкриті, аби не шкодити безпеці військових підрозділів.

«На небі стало більше янголом одним», — йдеться у повідомленні громади, яке відображає біль і смуток близьких.

Реакція громади та влади

• Представники Товстенської громади висловлюють найглибші співчуття родині Андрія.
• У місцевій адміністрації наголошують: його подвиг — приклад для молоді і символ жертовності заради свободи України.
• Громада планує вшанувати пам’ять Героя — можливо, через меморіальні заходи або присвяту його імені.

Значення втрати

Загибель Андрія Войни — це не просто смертельний випадок на фронті. Це нагадування, що війна триває, і її ціна — не тільки територія, а й людські життя. Кожен захисник, який віддає життя, — це втрата для своєї родини, громади, всієї України.

Тернопільщина, зокрема Чортківщина, втрачає не просто воїна, а людину, яка мала рідних, плани на майбутнє, сподівання. Його смерть — це біль, який поділяють багато сімей, але й гордість за героя, який поклав життя за свою землю.

Пам’ять і вдячність

Ми мусимо пам’ятати таких Героїв як Андрій Война. Його ім’я — це частина великої історії мужності, яку пишуть українці щодня. Вдячність — не просто слово: це наш обов’язок перед тими, хто віддав все заради нашої свободи.

Хай земля буде йому пухом, а пам’ять — вічною. Слава Україні! Героям — слава!

Запис На Донеччині загинув 41‑річний воїн з Чортківщини: жаль і вшанування спершу з'явиться на обласТь.

Страшна війна продовжує приносити горе та біль у нашу громаду. У бою за Україну продовжують гинути найкращі її сини. Сьогодні, 16 жовтня, у селищі Велика Березовиця провели в останню дорогу нашого мужнього захисника Ігора Кольцуна.

Бойовий шлях Героя

Кольцун Ігор Миколайович народився 18 серпня 1968 року в селищі Велика Березовиця. Навчався у Тернопільській школі №8. Працював водієм навантажувача на одному з підприємств міста Тернополя. Воїн став на захист Батьківщини у листопаді 2023 року. Ігор Кольцун був старшим солдатом, інспектором прикордонної служби в/ч 9938.

Життя захисника обірвалося 11 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Озерне Донецької області. Він віддав найцінніше – своє життя за наше майбутнє, майбутнє нашої держави та дітей.

У Героя залишились донька Ольга, двоюрідні брат та сестра, племінниця Юлія…

Остання шана захиснику

Попрощатись та віддати останню шану воїну Ігорю Кольцуну прийшли його рідні, близькі, сусіди, друзі, колеги, бойові побратими.

Низький уклін захиснику України, схиляємо голови у скорботі, висловлюємо щирі співчуття усій родині загиблого. Вічна пам’ять та шана Герою!

Запис На війні загину захисник з Тернопільщини Ігор Кольцун спершу з'явиться на обласТь.

– Ми втратили з ним зв’язок у січні 2015 року. На опорному пункті «Валера» (висота 307,5) у районі Дебальцевого був важкий бій. Андрій зник безвісти. Ми всі щиро вірили, що він живий. Пошуки тривали понад шість місяців. Лише в серпні за аналізом ДНК відшукали його тіло. Андрія поховали в рідному селі. Його посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня, – розповідає сестра Мар’яна Михайловська.

Саме на похороні Мар’яна познайомилася з другом брата Олександром Михайловським.

– Вони разом служили, були близькими друзями. Для нас обох загибель Андрія була страшним горем, це нас об’єднало. Ми одружилися, переїхали в Гайсин на Вінниччині – рідне місто Олександра. У нас народилася донечка Євгенія. Ми були надзвичайно щасливі. Коли доньці виповнилося п’ять місяців, повернулися в Тернопіль. У березні 2022 року в Олександра мав закінчитися контракт із ЗСУ, ми чекали на нього вдома. Але почалося повномасштабне вторгнення. 14 березня 2022 року він загинув у боях біля міста Золотого на Луганщині, – згадує Мар’яна.

Олександр служив у 24 бригаді, за визволення Дебальцевого у 2016 році був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Посмертно воїна вшанували орденом «За мужність» ІІ ступеня. Йому було 34 роки. Поховали Героя в Забойках, біля найкращого друга.

Після 24 лютого 2022 року ще четверо братів Капчурів пішли захищати Україну: Степан, Віталій, Михайло та Володимир. Двоє з них сьогодні демобілізовані після поранень, ще двоє далі захищають Україну.

– Мамі було дуже важко їх відпускати. Вона пережила стільки горя… Та хлопці сказали нам, що мусять йти, бо хто, як не вони. «Треба захищати вас, свою Україну, свою землю, вас від ворога, щоб він не прийшов до нас», – говорили брати. Мама їх не зупиняла. Вона просто тихенько плакала і молилася. Просила, щоб берегли себе, – пригадує Мар’яна.

На захист України на початку повномасштабного вторгнення став і чоловік однієї із сестер, Ірини Капчур, – Андрій Печенюк.

– Він служив старшим сапером інженерно-саперного взводу. Загинув 11 серпня під час виконання бойового завдання на Харківщині поблизу населеного пункту Олександрівка Богодухівського району, – повідомили у Підгороднянській ОТГ.

– Для нашої родини загибель Андрія стала страшним ударом. Осиротіла 17-річна донька Соломія. Дівчинка – талановита скрипалька, справжня гордість родини. Вона з нетерпінням чекала додому тата, щоб заграти йому на скрипці. Андрій дуже пишався нею, – каже Мар’яна.

Однак на 40 день після смерті Андрія рідні отримали ще одну страшну звістку. Унаслідок раптової зупинки серця в госпіталі Добропілля на Донеччині помер чоловік ще однієї сестри Надії – Анатолій Куріца.

– Його мали мобілізувати 17 липня. Та оскільки на 27 липня вже було заплановане весілля старшої доньки Марти, то Анатолію дали відстрочку. Ми зібралися родиною на весіллі. А вже після святкування чоловіка сестри відправили на навчання. Після чергового обстрілу його почало боліти серце, воно його й раніше турбувало. Анатолія забрали в лікарню, він випив таблетку і сподівався, що все минулося. Хотів повертатися в частину. Але раптово йому знову стало погано. Лікарі намагалися його реанімувати, але не вдалося, – розповідає Мар’яна.

Анатолія поховали в п’ятницю, 27 вересня, у рідному селі Почапинці. Овдовіла дружина Надія, осиротіли доньки Марта і Таня.

– Ціна перемоги України – надзвичайно велика, її неможливо виміряти. Наша родина пережила втрату чотирьох рідних людей. Це невимовний біль, який ми відчуваємо щомиті, – кажуть осиротілі рідні.

Запис Родина з Тернопільщини втратила 4 захисників на війні спершу з'явиться на обласТь.

Відданість та самопожертва

Ігор Юліанович Струбіцький, як і багато інших українських захисників, став на захист рідної землі у важкий для країни час. Його мужність та самовідданість є прикладом патріотизму та любові до України. Виконавчий комітет Заліщицької міської ради на чолі з міським головою Іваном Дроздом висловив глибокі співчуття родині загиблого воїна.

У своєму зверненні міська влада підкреслила:

“Його відданість нашій країні і сміливість назавжди залишаться у пам’яті громади та всіх, хто знав його особисто. Він віддав своє життя за нашу свободу, за те, щоб Україна жила і перемогла”.

Пам’ять та шана

Втрата кожного захисника – це невимовний біль для родини, близьких та всієї України. Ігор Струбіцький назавжди залишиться в пам’яті земляків як герой, який не побоявся стати на захист Батьківщини у найважчий час.

Заліщицька громада висловлює надію, що Господь прийме душу загиблого воїна, а його родині дасть сили пережити цю важку втрату. Такі втрати ще раз нагадують про ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність.

Чин похорону Ігоря Струбіцького відбудеться 23 вересня о 10:00 годині у селі Степове Кіровоградської області.

Слава Герою! Вічна йому пам’ять!

Запис Зупинилось серце захисника з Тернопільщини – Ігоря Струбіцького спершу з'явиться на обласТь.

Запис Загинув 32-річний боєць з Тернопільщини Віктор Горбачук спершу з'явиться на обласТь.

«Трагічна новина сколихнула нашу громаду. Героїчно загинув молодий юнак, житель селища Підволочиськ, старший солдат 68-мої окремої єгерської бригади ЗСУ – Кравчук Валентин Миколайович, 2000 року народження.

Герой загинув на Донеччині 3 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини.

Всією громадою щиро співчуваємо рідним захисника. Сил та витримки Вам пережити цю гірку втрату.

Вічна та світла пам’ять Герою!» – йдеться у повідомленні Підволочиської селищної ради.

Запис Загинув 24-річний захисник з Тернопільщини Валентин Кравчук спершу з'явиться на обласТь.

17 лютого 2023 року встав на захист України. А вже у липні 2023 року рідні втратили з ним звʼязок. Встановлено ймовірну дату та місце його загибелі: 27.07.2023 року в районі населеного пункту Григорівка Донецької області.

Народжений в бою – буде жити вічно!

Благословенного і світлого польоту душі твоїй, славний Воїне!

Запис Обірвалось життя захисника з Гримайлівської громади спершу з'явиться на обласТь.

Герої Кременеччини

Першим у повідомленні міського голови згадується Михайло Олексійович Мидлик, 1970 року народження, житель міста Кременець. Він служив солдатом, водієм 4 відділення 2 взводу протитанкових ракетних комплексів 1 роти протитанкових ракетних комплексів.

Другим загиблим захисником є Петро Ярославович Домбровський, 1972 року народження, житель села Савчиці Дунаївського старостинського округу. Петро служив солдатом, водієм господарчого відділення взводу забезпечення командних пунктів батальйону матеріального забезпечення. Він загинув у Донецькій області.

Наймолодшим серед полеглих воїнів є Євгеній Ярославович Радзівілюк, 1996 року народження, житель села Дунаїв Дунаївського старостинського округу. Євгеній був солдатом, номером обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Його життя обірвалося в Харківській області.

Реакція громади та вшанування пам’яті

Міський голова Андрій Смаглюк у своїх повідомленнях висловив глибокі співчуття родинам загиблих воїнів. Він зазначив, що про дату та час зустрічі кожного з військовослужбовців буде повідомлено додатково.

У зверненнях до громади Андрій Смаглюк підкреслив важливість збереження пам’яті про полеглих героїв:

“Нехай добра та світла пам’ять назавжди залишиться про Героїв”.

Щодо Євгенія Радзівілюка міський голова додав:

“Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Хай Господь дарує Царство Небесне та вічний спокій його душі!”.

Кременецька громада глибоко сумує за своїми захисниками та висловлює підтримку їхнім родинам у цей важкий час. Втрата трьох воїнів є болючим ударом для всієї спільноти, яка пам’ятатиме про їхню жертву та героїзм.

Запис Кременецька громада в жалобі: загинуло одразу трьох захисників спершу з'явиться на обласТь.

Сумну звістку повідомив міський голова Андрій Смаглюк.

Воїн обіймав посаду водолаза-сапера водолазного відділення взводу бойового забезпечення інженерно-саперного батальйону.

Запис Тернопільщина “на щиті” зустрічатиме військовослужбовця Олексія Гайченя спершу з'явиться на обласТь.

Про це повідомив голова громади Олег Кохман.

“Юрій загинув 14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка біля Бахмута, захищаючи територіальну цілісність Україні від російської агресії.

Від себе особисто та всієї Великогаївської громади висловлюю щирі співчуття дружині Марії, синам та усім рідним Героя”.

Про зустріч тіла захисника повідомлять додатково.

Низький уклін воїну за захист!

Вічна Герою слава і пам’ять!

Запис Під Бахмутом загинув захисник із Тернопільщини Юрій Антонюк спершу з'явиться на обласТь.