Про це повідомили у Центрі швидкої допомоги.

Рішення долучитися до лав Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова у хлопця було спонтанним. Зробити рішучий крок допомогли колеги, які вже планували відбути свою ротацію у якості медиків-добровольців. Друзі повернулися із серпневої ротації додому, а Ярослав залишився там на пів року.

Перших два місяці він працював на реанімаційній бригаді. Забирав зі стабілізаційного пункту важких пацієнтів і доставляв до лікарень. В якийсь момент його пересадили на медичну. На цьому етапі вводяться всі ліки, забезпечується внутрішньовенний доступ і здійснюється транспортування поранених до стабілізаційного пункту. Повернувся до Тернополя лише на місяць, щоб пройти курси підвищення кваліфікації фельдшерів.

“Я знаю, що роблю добру роботу. Я на своєму місці, коли треба. Надихаєшся людьми. Одного привезли пораненого, а він просить його підлатати і відпустити, бо він ще двох покладе. Хоча іноді бувають і моральні спади. Не без того. В будь-якому випадку, роботу не перестаєш робити. Стараєшся викладатися на всі 100%. Врятувати людину. За ці пів року розширилося коло спілкування. Коли мені потрібна підтримка, я завжди можу подзвонити чи написати своїм побратимам з ПДМШ. Не завжди вдома можуть тебе зрозуміти і сказати потрібні слова. Дуже хочу, щоб люди не забували, що у нас війна. Бо коли ми в єдності, то ми сильніші. Всі ми там будемо. Рано чи пізно”, – каже Ярослав.

 

Запис Всі ми там будемо: медик з Тернополя рятує поранених на Херсонщині спершу з'явиться на обласТь.