Педіатри масово стикаються з дітьми з синдромом так званих “червоних щік”.

У західній та центральній частинах країни активно поширюється парвовірус В19.

На офіційних сайтах Міністерства охорони здоров’я та Національної служби здоров’я жодної інформації про спалах інфекції немає, проте сімейні лікарі та педіатри констатують поступовий підйом захворюваності впродовж березня – квітня.

Що це за хвороба

Парвовірус В19 – інфекційна еритрема, хвороба вельми заразна, її можна підхопити повітряно-крапельним шляхом. Він дуже стійкий: витримує і заморожування, і температуру до +60 градусів. Антисептик не допоможе від нього вберегтися: парвовірус не боїться спирту. Інкубаційний період – 14-20 днів. Спалахи парвовірусу відбуваються найчастіше взимку та навесні.

Класичні симптоми хвороби: загальне нездужання; температура 37,2-38,0 °C; головний біль; висипання по тілу; фарингіт; нежить; нудота; біль у суглобах та м’язах; діарея; коньюктивіт («рожеве око»).

Діагностувати парвовірус можливо саме завдяки особливостям висипань. Власне, свою неофіційну назву «п’ята хвороба» парвовірус отримав саме тому, що походить від її місця у стандартному списку шести первинних дитячих висипних хвороб, до якого входять кір, скарлатина, краснуха, інфекційний мононуклеоз, парвовірус, раптова екзантема. Висип з’являється на 3-5 день захворювання – це яскраві еритематозні бляшки. В основному такий висип локалізується на обличчі. Для хворих дуже характерні червоні щоки – тому парвовірус ще називають «хворобою ляпаса».

Після того, як почервоніло обличчя, висип з’являється по усьому тілу і може зливатися у плями і свербіти. Найчастіше висип з’являється на кінцівках, у вигляді «рукавичок» (кисті рук) та «шкарпеток» (стопи ніг). За класичного перебігу через 5-10 днів бляшки блідшають і потроху проходять. Вважається, що як тільки з’явилося висипання, хворий перестає бути заразним.

Що кажуть лікарі

Перераховані вище особливості перебігу парвовірусу – це класичний випадок, але у реальному житті можливі дуже різні варіації. Приміром, він може пройти абсолютно безсимптомно. Парвовірус може проявитися легким нежитем і кашлем – ви просто подумаєте, що застудилися.

«Висипання можуть з’являтися хвилями: то практично зникають, то з’являються: наприклад, на сонці вони можуть проявлятися сильніше. Самеперебіг хвороби також може бути хвилеподібним», – розповідає  доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного університету України ім. О. О. Богомольця, заслужений лікар України Сергій Крамарьов.

Іншими словами, коли вам здається, що ви вже одужали, а нежить і кашель вже минули, вони можуть з’явитися знову.

Лікарі визнають: не всі колеги в змозі безпомилково діагностувати парвовірус. Причина у тому, що у попередні роки він траплявся нечасто – принаймні, із клінічними проявами, пояснює Крамарьов.

«Як при будь-якій інфекції, захворюваність іде хвилями: рік більше хворих, рік – менше. Особливості висипань, за якими у тому числі її можна діагностувати, – це те, що вони схожі на вуаль. Це класичний прояв, хоча він трапляється не завжди. Хвороба минає сама по собі, у людей без супутніх захворювань чи проблем з імунітетом часто – за два тижні. В іншому випадку ускладнення можуть вразити і нервову систему, і печінку, і нирки», – застерігає лікар.

За словами Крамарьова, прямої залежності між ризиком ускладнень і віком хворого немає – важливий сам стан здоров’я людини.

Так, люди у віці більш схильні до ускладнень, бо мають якість хронічні захворювання. Маленькі діти перших років життя теж можуть мати проблеми з цією інфекцією, бо імунна система у них ще недостатньо сформована. Одне з найскладніших ускладнень – це апластичний криз, але він минає, людина самовідновлюється.

Як діагностувати парвовірус

Для підтвердження парвовірусу проводять аналіз, найчастіше – крові, інколи – слини, аби виявити специфічні імуноглобуліни. Також існують спеціальні тести, які виявляють ДНК вірусу у різних рідинах організму (спинномозковій, наприклад).

Інколи точна діагностика необхідна, аби відрізнити парвовірус від краснухи, кору, вітрянки тощо. Якщо є болі у суглобах, слід виключити ревматоїдний артрит. Аналізи можуть бути якісними – на наявність вірусу в організмі, та кількісними – на визначення кількості імуноглобулінів (IgG – після перенесення захворюваності, фактично наявність імунітету до вірусу, та IgM – на піку захворюваності).