Ікони, чаші, дарохранительниці на мільйони гривень: “святий” бізнес по-кременецьки

У грудні 2023 року, коли собор нарешті повернули у повне державне управління і вже не тільки формального балансоутримувача яким є Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, комісія якого під час інвентаризації виявили пропажу. Ікони та кивоти XIX століття, церковні чаші, стародруки — усе це, за оцінками, тягне на не один мільйон гривень! Як відпомо із результатів досудового слідства, правоохоронним органам вдалось відшукати частині викрадених історичних цінностей, вартість яких становить понад 300 тисяч гривень. Не поганий “улов” для тих, хто мав би молитися за спасіння душ, а не за вдалу крадіжку. Виконавча служба, яка виселяла московських кліриків із собору, мабуть, не очікувала, що разом із ними зникне й частина національного надбання, однак всі порушення були чітко зафіксовані.

Цинічним і водночас демонстративним фактом, що підтверджує крадіжку безцінних реліквій із собору є саме інтерв’ю від 25 грудня 2022  року одного із екс-священнослужитилів собору у статті: «Кременець – місто церков і соборів: Собор Святого Миколая: історичні факти». У статті йдеться про перелік ікон та інших історичних предметів, що століттями жертвувались громаді міста і зберігалися у храмі. Стаття вийшла в час коли договір оренди був припинений і тривав судовий процес щодо повернення собору з користування парафії УПЦ в управління Заповіднику. Із наведеного переліку у стаття Заповідник і слідчі не виявили срібно-золотої дарохранительниці, декількох цінних ікон, та іншого церковного начиння вартість яких може сягати понад мільйон гривень. Фактом перебування цих предметів у соборі є згадки про ці реліквії в історичній літературі кінця ХІХ ст., в договорі користування майном та інвентарні списки від 1946 року, а також у паспорті пам’ятки. Що ще раз доводить те, що всі ці предмети не належали екс-користувачам, а належали собору, громаді міста і є надбанням народу і державною власністю!

Звичайно, такі дії не могли зійти з рук зловмисникам. Вже на початку 2024 року, коли в соборі вперше пролунала молитва українською мовою, кременецькі правоохоронці встановили кліриків, причетних до зникнення ікон та зареєстрували відповідне кримінальне провадження. Зібрана в ході слідства доказова база була використана для оголошення підозр трьом священнослужителям УПЦ, провадження скеровано до суду з обвинувальним актом. У червні 2025 року справу вже розглядатимуть в суді.

Запис Святий грабіж: як московські попи намагалися “врятувати” ікони з Кременця спершу з'явиться на обласТь.

Це – ікони, які побутували в хатньому інтер’єрі середини ХІХ – початку ХХ століття.

«Дуже добре збережені три австрійські літографії – ікона Богородиці «Неустанної помочі», «Святе сімейство» та «Найсвятіше серце Ісуса». Вони висіли в оселі Теодори Левицької у селі Ланівці на Борщівщині.

Музею їх люб’язно подарувала пані Ореста Левицька, невістка власниці. Щиро дякуємо за подарунок», – йдеться у повідомленні Борщівського обласного краєзнавчого музею.

Запис Напередодні Великодня Борщівському краєзнавчому музею подарували цінні ікони спершу з'явиться на обласТь.

Також серед експонатів – ікони 18-20 століття невідомих авторів із зображенням Розп’яття, Богородиці, Воскресіння та Вознесіння Ісуса. Окрасою експозиції є твори Юліана Панькевича, де Ісус та Богородиця одягнені у вишиванки. Цікавою є ікона «Ісус Христос. Пресвята Євхаристія» виконана на металі, де зображений Ісус з атрибутами Святого Причастя. Привертає увагу «Плащаниця» початку 20 століття на тканині невідомого українського художника.

Ікони відрізняються як технікою виконання: олія, темпера, акрил, так і матеріалом основи: дерево, полотно, метал, скло.

На огляд глядачів також виставленні твори сучасних майстрів пензля: «У Великодню ніч» Юрія Чумака, «Зарваницька Богородиця» Володимира Шерстія та «Писанкарка» Михайла Голютяка.

Ознайомитися з орнаментальними відмінностями писанок різних регіонів України можна, оглянувши виставку, де презентують понад 80 експонатів. Авторами є знані в Україні писанкарі – Юрій та Леся Цікали.

Запис У Тернополі представили скульптуру “Серце Ісуса” невідомого автора спершу з'явиться на обласТь.

Запис «Укрaїнськi aнгeли»: вистaвку вiйськового свящeнникa з Луцькa Олeксaндрa Лeвчукa представили Тeрнополi спершу з'явиться на обласТь.

Блаженніший Святослав благословив написані на плитах бронежилетів ікони на завершення виставки, що тривала протягом червня у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії та Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Йдеться про дванадцять робіт іконописця з Тернопільщини Андрія Охоцького.

Образи були написані на бронеплитах, які врятували українських захисників. Художник об’єднав свої роботи у цикл «Духовна звитяга», вони були створені в межах проєкту «ArtArmor». Виставку організували виконавці Благодійного фонду «Ukraine for Heroes» («Україна для героїв»), повідомили в департаменті інформації УГКЦ.

«Ікона — це простір містичної зустрічі між людиною і невидимим світом. Іконописець, який пише ікони, начебто відкриває віконце в невидимий духовний світ. А нам, людям, допомагає очима побачити невидиме. Тоді кожний, хто молиться перед іконою, входить у простір особистої зустрічі з невидимим світом, із Богом, Його святими угодниками», – сказав Блаженніший Святослав.

Він наголосив, що за кожною із представлених ікон стоїть врятоване життя українського захисника. Тому ці ікони спонукають нас до ще більшої зустрічі з Богом. «Ці ікони на «поранених» бронеплитах виявляють духовний світ українського воїна. Бо той, хто сьогодні бореться за Батьківщину, носить у собі невидимий Божий світ», – зазначив Патріарх.

Проєкт «Духовна звитяга» спрямований на підвищення ролі духовності в житті суспільства та збереження національної культури через поєднання мистецтва, релігії та історії.

Такі ікони, написані на пошкоджених від ворожих куль бронеплитах, Президент України Володимир Зеленський свого часу подарував Папі Франциску, а також Президентам Польщі та Литви.

У майбутньому проєкт «Духовна звитяга» передбачає створення окремої виставки, на якій будуть представлені вже 24 ікони з кожної області України, АР Крим, міст Києва та Севастополя, що матимуть іконографічні особливості регіонів.

Запис Блаженнійший Святослав освятив ікони написані на плитах бронежилетів спершу з'явиться на обласТь.

Хрест із гробу варто би було у гробі і залишити. Його можна закопати або спалити, якщо дерев’яний. Пам’ятаю з дитинства, як старі і знищені освячені речі приносили до грабаря. Він вміщував їх до нового гробу і так були складені і віддані землі належним чином. Думаю варто би було притримуватись такої традиції.

Різноманітні сувенірчики, пластикові годинники з Богородицею, або інші речі з релігійними мотивами взагалі мали би перестати існувати вже із самої пошани до святості. Але якщо є такі вдома – краще спакувати у якесь місце на горищі, а наступного разу при нагоді – чемно подякуй і відмовся від таких дарунків.

А іконки і книжки?

Їх можна спалити або заховати в якусь коробку. Часом молитви на звороті чи якийсь образок може стати натхненням до молитви. У часи Середноьвіччя та пізніші освячені речі складали до спеціальних ніш для зберігання. Це був жест пошани до освячених речей.

Що робити з освяченою гілкою верби?

Спалити або закопати.

Часом отримуємо на вулиці різні листівки з фрагментами Святого Письма. Що з ними робити?

Слову Божому завжди належить пошана, тому такі речі теж варто просто спалювати. Практика спалювати насправді добра, бо такі речі не потрапляють до сміттєзвалищ, не валяються будь-де.

А листівки на честь Різдва, Великодня, із зображенням Ісуса або Святої Родини – можна їх здавати на макулатуру?

Чесно кажучи, я би їх теж спалював. Ми ж не викидаємо фотоографії близьких, правда? Якщо люблю когось – то шаную світлини тієї людини, бо зображають того, кого люблю і пригадують про нього.

Адаптація розмови з отцем Давидом Тиборським

Запис Тернополянам радять: що зробити з освяченими зіпсутими чи непотрібними вервичками, іконами, хрестиками спершу з'явиться на обласТь.

За її словами, покупець захотів залишитися анонімом. За образи він заплатив на аукціоні 1000 доларів, – повідомляє Суспільне.

“Це ікони ручної роботи, вони виконані у техніці яєчної темпори. Це надзвичайно цінні ікони. У них стільки любові покладено, турботи, ласки. Ми почали їх виставляти на аукціон приблизно в першій половині листопада. Долучились приблизно 15-20 людей. Інформацію активно поширювали в соціальних мережах, на сайтах, але охочих купити ікони не було. Тоді ми звертались до відомих діячів, блогерів за допомогою, але не бачили такої схвальної відповіді, зацікавленості”.
“Кошти потрібні і на ремонт автомобілів, і на купівлю палива для них, і на медикаменти, на одяг і їжу. З перших днів війни сестра Пелагія і вся монаша спільнота фінансово підтримує наш батальйон в будь-яких потребах”.

За словами Ірини Щурко, сестра Пелагія та вся монаша спільнота Великих Бірок допомагають добровольцям від початку повномасштабної війни.

Запис Монахиня з Тернопільщини допомагає ЗСУ, продаючи ікони спершу з'явиться на обласТь.