Віктор Лупійчук 25 років вчив дітей різьбити по дереву й ліпити скульптури. Для цього опанував всі техніки і прийоми.

“Сьогодні нас покинув найдорожчий для мене чоловік. Чоловік, який став для мене найважливішим вчителем. Чоловік, який показав мені, що мистецтвом можна жити. Чоловік, який підтримував мене у кожному кроці моєї творчості. Чоловік, який любив все живе, і який навчив мене тому ж. Чоловік, який завжди турбувався про мене. Чоловік, який був зразковим митцем, філософом, сином, чоловіком і батьком”, – написав Святослав Лупійчук.

Похорон Віктора Лупійчука відбувся у вівторок, 11 липня, о 13 годині.

У проєкті Суспільного “Мистецтво жити”, який знімали у 2021 році, майстер різьби по дереву Віктор Лупійчук розповів, що творча робота повинна починатися з уявного образу, з думки, з філософії позитивного мислення.

“Мистецтву різьби і ліпки мене вчило саме життя. Чим старшим стаю, тим більше переконуюся: людині для щастя потрібно мало – тішитися кожною миттю”, – казав за життя різьбяр.

“Віктор Лупійчук був засновником тернопільської школи народних ремесел. Також він був організатором творчого гурту “Побратим”. Він автор багатьох відомих робіт. Його роботи зберігаються в Збаразькому замку, його і батька. У Вишнівецькому замку, в музеї Зборівської битви. До кінця життя він був повен творчих планів, з ранку до ночі працював у своїй майстерні, дуже багато проєктів задумав зробити ще. Він, наприклад, дуже багато зробив для міста, особливо багато для Надставної церкви, там багато його робіт зберігається. Також він батько трьох синів, кожен з яких пішов своїм мистецьким шляхом. Мені з ним доводилося багато працювати, бо я також був учасником цього гурту художнього “Побратим”. Він був розумною, ввічливою і дуже доброю людиною. Він був дуже творчим, ідейним, організовував багато виставок”, – розповів викладач Тернопільської художньої школі імені Михайла Бойчука Микола Груць.

До слова, батько Віктора Лупійчука – Володимир Лупійчук (1929-2006), український скульптор, заслужений майстер народної творчості України.

Запис На 63 році життя помер український різьбяр по дереву Віктор Лупійчук з Тернополя спершу з'явиться на обласТь.

У виставковій залі музею книги зібралися поціновувачі мистецтва, щоб побачити та помилуватися мистецькою виставкою в’язаних робіт Марини Фудерко та привітати майстриню з Днем народження.

Запис У музеї на Тернопільщині мистецька виставка в’язаних робіт Марини Фудерко спершу з'явиться на обласТь.

Антуражу екскурсіям додають факели та вбрання екскурсовода, який виглядає як князь. Одна з таких екскурсій уже відбулася у вихідні. Їх ініціатор запрошує людей на наступні.

“Друзі і гості міста! Запрошую вас поринути у історію Теребовлі у форматі нічної екскурсії замком у супроводі Князя Василька. Вартість екскурсії: 160 грн дорослий квиток, 100 грн дитячий квиток. Діти до 6 років безкоштовно”, – йдеться у повідомленні.

Тривалість екскурсії: 1 год 30 хв. Найближча екскурсія відбудеться у суботу, 8 липня. Початок о 21.00 біля підніжжя Замкової гори в Теребовлі.

Попередня реєстрація обов’язкова за посиланням: https://stepanzelinskyi.wixsite.com/kniaz.

Запис Замок на Тернопільщині запрошує на незабутні нічні екскурсії зі смолоскипами спершу з'явиться на обласТь.

Запис Квест у замку для дітей організовує заповідник на Тернопіллі спершу з'явиться на обласТь.

Тут можна побачити одну із найстаріших моделей – друкарську машинку «Remington-12», що була виготовлена в США понад 120 років тому знаменитою американською компанією. Вона стала родоначальницею всім наступним машинкам для друкування текстів, а її клавіатуру використовують і досі. Машинка зроблена з якісного металу і вкрита чорною зносостійкою емаллю, що й донині зберегла свій респектабельний вигляд.

Цікавість викликає німецька машинка «Continental», що вийшла у серійне виробництво в 1904 році і користувалася на той час значним попитом.

Вона була випробувана в роботі багатьма роками і витримала найменшу кількість змін, що свідчить про надійність й унікальність її конструкції.

“Більшість із цих ретропристроїв – меморіальні речі, що належали відомим людям Тернопільщини. Так, друкарська машинка «Mersedes» виготовлена понад 100 років тому в США. Вона належала відомому вченому-правнику Станіславу Дністрянському, який у 1920 році написав проект конституції для Західноукраїнської Народної Республіки. Ймовірно, що саме на цій раритетній машинці був надрукований цей історичний документ. У 2007 році цей унікальний експонат до Тернопільського обласного краєзнавчого музею передав відомий українознавець і фольклорист, академік Микола Мушинка. Німецька друкарська машинка «Underwood» 1920-х років випуску була у домашньому вжитку Івана Мазура – відомого в Тернополі лікаря-офтальмолога. Канцелярська машинка «Україна» належала заслуженому природоохоронцю України Миколі Чайковському. Портативна машинка «Любава» передана із архіву Богдана Стасіва – учасника національно-визвольних змагань, підстаршини дивізії «Галичина”, – повідомила Галина Гнатишин, старший науковий співробітник ТОКМ.

У минулому столітті без цих ретро комп’ютерів не обходилася жодна установа чи контора.

Фото з посту ТОКМ у фейсбуці.

Запис У музеї на Тернопільщині зберігається понад десяток раритетних пристроїв для друку (фото) спершу з'явиться на обласТь.

Назва цього матеріалу для письма походить від міста Пергам, що у Малій Азії,в якому його почали виготовляти.

Пергамент – це матеріал для письма, який виготовляють із спеціально обробленої шкури телят або ягнят. Пергамент був добрим, міцним і зручним для письма, однак дуже дорогим. З однієї шкури можна було виготовити 2-3 аркуші пергаменту. Тому часто писарі- ченці вичищали скребком текст старих книг вписували новий, а у бібліотеках книги прикріплювали до столів ланцюгами.

На пергаменті писали чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори, вільхи та дуба.Заголовки, ініціали, великі букви писали червоною фарбою. Звідси і вислів “червоний рядок “. Особливі книги та важливі грамоти писалися золотом і сріблом, розведеним на клею. До XIX ст. пера були гусячими, рідше лебединими чи павичевими. Для захисту аркушів із зовнішнього боку їх прикривали відповідного розміру дощечками. Пізніше для зручності дошки почали обтягувати шкірою. Саме тому зявився вираз “прочитати книгу від дошки до дошки”. Пергамент цінний через властивість відштовхувати воду.

“У фондах ТОКМ зберігається 15 пергаментних документів. Їх хронологія охоплює XVI – XIX ст. Це привілеї, грамоти, дозволи, дипломи, які видавалися коронованими особами або власниками міст на підтвердження тих чи інших прав різних груп населення.Так, привілеєм вважається законодавчий акт в Королівсті Польському і Великому князівстві Литовському, що являє собою даровану грамоту дану монархом окремим особам, станам, етноконфесійним групам або землям. З ростом міст давалися привілеї окремим містам на магдебурське право”, – повідомляє Тернопільський обласний краєзнавчий музей

“Так, найдавнішим серед пергаментів у фондах ТОКМ є привілей Сігізмунда I Старого (1467-1548) — короля Польського і Великого князя Литовського з династії Ягеллонів. Документ датований 1523 роком. Ним король надає магдебурське право Золочеву ( нині районний центр у Львівській області), за яким місто переходить на самоврядування. Документ на пергаменті рукописний. Текст написаний латинською мовою. Початкові букви тексту утворюють вензель – ініціали власника геометрично або художньо поєднані або переплетені один з одним. До пергаменту, в його нижній частині під текстом зроблений невеликий отвір, через який протягнутий різнокольоровий лляний шнур. Кінці шнура скріплені королівською восковою печаткою червоного кольору. В центрі печатки стилізоване зображення коронованого орла на геральдичному щиті заокругленому знизу. Печатка дещо здеформована. Внизу зліва на документі є підпис”, – розповідає Галина Васильцьо, старший науковий
співробітник відділу фондів ТОКМ.

Інші пергаментні документи, що зберігаються у фондах ТОКМ є не менш цікавими історичними джерелами, які допомагають почерпнути інформацію про минуле свого народу.

Фото з посту в соцмережі.

Запис В одному з музеїв на Тернопільщині є колекція оригінальних пергаментів спершу з'явиться на обласТь.