І бабуся, і мама любили вишивати,  щось виготовляти своїми руками. А Галина у дитинстві любила слухати  історії бабці про те, як у селі доглядали овець, стригли їх, пряли нитку,  фарбували. Про ткацький верстат, виготовлений дідусем, майстром-аматором, та німецьку швейну машинку, на якій вона шила не тільки одяг, а й валянки. І не тільки для себе та рідних, а й для усього села. Від бабусі залишилися у спадок   вишиті хрестиком рушники, килими, скатертина тощо.

До свят Галя з сестрою мали ексклюзивне вбрання – в’язані кофтинки, спіднички, шарфики, беретики, шапочки, виготовлені маминими руками.

Відтак  хобі в’язати іграшки з’явилося не випадково. Адже творчі навички, як правило, переходять у спадок від покоління до покоління.

Впізнай себе у ляльці

«Техніка амігурумі – цікава й оригінальна, – каже Галина Вовк. –  Останнім часом я взялася за портретні ляльки, тобто схожі на конкретну людину. Тут треба виявити спостережливість і творчий підхід до справи.

Пані Галина має дорослу дочку і маленького сина. Саме він і надихнув маму на створення іграшок. З двох перших – ведмедика і зайчика – і народилася нова творча справа.

Донька  придумала назву бренду, замовила рекламу та штамп з логотипом для упакування, тішилася разом з мамою  першим замовленням і позитивним відгукам щодо оригінальності робіт. Чоловік серйозно сприйняв іграшки після першого великого замовлення зі США. Організатори запропонували взяти участь у ярмарку-фестивалі “MADE IN UKRAINE” у Південній Кароліні. Відтоді іграшки майстрині, подолавши кордони, помандрували до Ізраїлю, Італії, Греції, Польщі, Литви, Німеччини та інших країн.

«Головна перевага моїх робіт – ручна робота, в яку я вкладаю частинку свого серця та душі і хочу щоб кожна моя іграшка когось зачарувала, когось подивувала, комусь створила гарний настій», поділилася майстриня.

Запис Тернополянка Галина Вовк створює  ляльки у техніці амігурумі спершу з'явиться на обласТь.