Іван Небесний навчався у мистецькому коледжі, відтак у навчальному закладі уважно стежили за його успіхами, творчими здобутками та досягненнями, як і за мистецькою долею кожного випускника.

Педагоги та студенти відвідували світові прем’єри композитора у Львівському оперному театрі — зокрема оперу «Лис Микита» та балет «Тіні забутих предків».

Відтепер Іван Небесний має змогу ділитися власним досвідом зі студентами, передавати їм  свої знання та вміння і, звичайно, продовжувати творити.

Довідково.

Іван Небесний — український композитор, музичний продюсер, член Національної спілки композиторів України, лауреат композиторського конкурсу «Gradus ad Parnassum», лауреат премії ім. Л.Ревуцького, лауреат премії ім. М.Вериківського, лауреат театральної премії Київська пектораль, лауреат премії ім. Б.Лятошинського, лауреат театральної премії «ГРА». Він є одним з композиторів-новаторів, твори якого виконуються не лише в Україні, а й на теренах далекого і ближнього зарубіжжя – в Польщі, Чехії, Литві, Австрії, Великобританії, Бельгії, Нідерландах. Вагомим є внесок композитора у музично-культурне життя України: він тривалий час керував ансамблем сучасної музики «Кластер», перебував на посаді музичного директора Міжнародного музичного фестивалю «Київ Музик Фест» та Форуму музики молодих.

Запис Іван Небесний навчатиме студентів музичного коледжу у Тернополі спершу з'явиться на обласТь.

Про це повідомили на сайті навчального закладу.

Катерина розповіла, що перших два курси вона вчилася по повній. А вже потім залікова працювала на неї.

“Так, не раз пропускала заняття, і тепер про це шкодую, хоча витрачала свій час на справи громадські і тоді важливі для мене. Цінуйте кожну мить, використовуйте кожну секунду для себе, свого збагачення і робіть те, що приносить вам задоволення. Не витрачайте надармо свій час, бо у житті може згодитися усе. Навіть математика для майбутнього митця. І у цьому я переконалася”, -говорить Катерина.

Також Пташкам додала:

“У той страшний час, коли щодня 90 тонн боєприпасів падало тобі на голову, ти розумієш, що кожна мить може бути останньою. Чи було страшно? Так. І тоді я співала. Співала, бо музика давала невимовні вібрації для духу. Співала тихо, бо можливо хтось спав, співала для важкопоранених, бо вони просили…”

Катерина також згадала про  полон.

“Одного разу у полоні наглядач сказав мені: “Пойош? Тогда спой в коридорє”. “Заспіваю, — кажу. – Але тільки в камері, а ви відкрийте двері. І заспівала на увесь голос “Карії очі, чорнії брови»…У р..сні щелепи повідпадали. А тоді один з них зааплодував…”

Катерина наголосила, що краще на її думку було померти, ніж здатися в полон.

“Важко було, коли у полоні тобі упродовж дня ставлять по радіо 10 пісень російської попси, яка безкінечно повторюється. Це був страшний психологічний тиск… Коли б не було наказу, ніхто б у полон не здався. Краще було б померти”.

Катерина, повідомила, що вона б знову вступила на спів.

“Чи повторила б я свій життєвий шлях? Так. Я б знову вступила у коледж на “Спів”. Не шкодую”.

“Ніколи не жалкуйте про свої кроки. Якщо вони будуть помилковими, навчіться зробити висновки, а якщо успішними – продовжуйте торувати свій шлях. І ніколи не звертайте уваги на думку інших. Ви – особистості зі своїми поглядами, думками, зі своїм світоглядом. Цінуйте це.

Катерина на зустрічі з студентами не співала. Вона декламувала власні вірші – глибокі та проникливі.

“Дякую Катрусі, що знайшла час зустрітися із нашими студентами, — зазначив керівник коледжу Сергій Маловічко. – Це була відверте спілкування. Хочу подякувати і твоїм батькам, які виховали тебе ось такою — вільною духом, сміливою, принциповою та щирою”.

Запис Катерина “Пташка” відвідала коледж, в якому навчалась співу спершу з'явиться на обласТь.