Наталія Дубова – дружина військового пригадує, як отримала обручку від чоловіка з війни.

“Вона була вся в болоті, брудна. Я її гарно протерла спиртом і кажу до чоловіка: “Давай, моє сонечко, руку”, я йому обручку одягнула на палець одягнула. Вона на нього була трошки завелика, бо пальці трохи схудли, але нічого”.

Олег розповідає, він був у бліндажі, коли отримав поранення та втратив ноги. Це сталося 9 березня цього року. Тепер, каже чоловік, вважає цю дату другим днем народження.

“Почався обстріл, я заскочив у бліндаж. І тут почувся ще вибух. Я відчув, що щось влетіло і вдарило в ноги. Болю я не відчував. В нас ули лежаки і я встиг впасти на той лежак. Потім подивився, а в мене відірвало зразу дві ноги. Побратим Руслан Махній заскочив у бліндаж і він фактично мені врятував життя, бо я хоч і був при свідомості, та сам собі турнікети поставити не міг, не виходило в мене. Він поставив мені два турнікети.. Я втратив дуже багато крові, як вже потім мені казали, шансів вижити було дуже мало. Я хотів би особливо їм подякувати хлопцям, які мене 2,5 кілометри несли на ношах по болоті до нашої машини, щоб відвезти мене до медпункту. Перше, що я зробив – віддав свою обручку Руслану Махнію, щоб він її передав дружині. Я не знав, чи я виживу”.

Дружина підтримувала у всьому. З Наталею він у шлюбі 33 роки, мають двоє дітей. Про поранення чоловіка Наталя дізналася від подруги. Вона – мати Олегового командира.

“Тоді думки були тільки одні – щоби був живий. Мене більше нічого не цікаво, які там поранення. Я ходила по хаті і просто кричала дико. Я розуміла, що незалежно яка б була у нього травма – я його поставлю на ноги і завжди підтримаю”, – каже Наталія.

Тоді Наталя вирішила одразу їхати до чоловіка в Дніпро. З того часу вони не розлучаються. Вона щодня пише дописи у фейсбуці про те, як проходить його лікування.

“Дружина почала вести сторінку в соцмережах, щоб підтримати мене. І до нас одразу почали дзвонити люди і також підтримувати, це дуже важливо. Це були і сторонні люди, і волонтери з Дніпра. І це допомагало мені витримати всі операції, весь той біль”, – каже військовий.

Олег зараз лікується та проходить реабілітацію в Тернополі. Розповідає, з ліками та колісними кріслами допомагають друзі та волонтери.

“Якщо порівняти весь шлях за ці місяці від отримання поранення і дотепер, то зараз я почуваюся набагато краще. Це завдяки підтримці дружини, друзів, рідної землі. Я так хотів, щоб мене відправили на Тернопільщину і нам це вдалося. Наразі чекаємо остаточного загоєння ран, щоб потім можна було сміливо ставати на протези”.

Наталія каже, щоб її чоловік зміг знову ходити – уже збирає кошти на протези та шукає, в якому медзакладі можна буде їх встановити.

“Я в перші дні йому пообіцяла гарні протези, найкращі, тому що він дуже хоче вести повноцінний спосіб життя. Він не з тих, хто сидітиме за комп’ютером чи лежатиме з пультом біля телевізора. Він дуже хоче жити активним життям”.

Олег Дубовий часто згадує побратимів.

“Я хотів би побажати всім хлопцям, які отримали такі поранення як я, чи інші, ніколи не падати духом. Надія завжди є”.

Запис Історія військового з Тернопільщини сколихнула увесь інтернет спершу з'явиться на обласТь.