Про це лідер Сполучених Штатів заявив в інтерв’ю CBS News.

Зазначається, що Трамп схарактеризував свою позицію як реалістичну та оптимістичну.

Він відмітив, що уважно стежить за тим, як поводяться обидва лідери щодо переговорів.

“Я спостерігаю за цим, я бачу це, і я розмовляю про це з президентом Путіним та Президентом Зеленським. Щось станеться, але вони ще не готові. Але щось станеться. Ми це зробимо”, – зазначив Трамп.

На тлі того, як Росія продовжує завдавати ударів по Україні, Трамп заявив, що незадоволений цією бійнею, але продовжуватиме домагатися укладення мирної угоди.

“Я думаю, що ми все владнаємо… Чесно кажучи, я думав, що російська ситуація буде однією з найпростіших серед тих, які я зупинив, але, здається, вона є дещо складнішою, ніж деякі інші”, – зауважив він.

Трамп пояснив, що його підхід до багатьох дипломатичних переговорів, хай то з Росією та Україною чи іншими ворогуючими країнами, полягає в тому, щоб зібрати ключових лідерів в одній кімнаті та попросити їх укласти угоду в режимі реального часу.

Такий підхід, за його словами, вимагає терпіння, навіть коли потрібне швидке вирішення, але він вважає, що це окупилося в інших мирних угодах цього року, повідомляє CBS News.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це він сказав на брифінгу після зустрічі у Білому домі.

“Гарантії безпеки, напевно, будуть поширюватися нашими партнерами, і зʼявлятиметься все більше деталей, адже протягом найближчого тижня – десяти днів все це буде якимсь чином формалізовано на папері”, – сказав Зеленський.

За його словами, основною складовою безпеки України має стати сильна армія: “Тут є виклик. Після закінчення війни не можна втратити армію, не можна, щоб вона була зменшена в рази через відсутність фінансування, а у нас в бюджеті грошей на це не буде, тому нам потрібні додаткові фінанси”.

Президент наголосив, що “збирається ці гроші знайти”. “Для цього повинне бути розуміння у наших європейських партнерів, що нам потрібно знайти джерело фінансування цього на якийсь термін доволі довгий, щоб це була частина гарантій безпеки”, – зауважив Зеленський.

Іноземні партнери також можуть фінансувати внутрішнє оборонне виробництво України.

“Другий пункт – це пакет американської зброї, якої немає у нас, куди входять передовсім літаки, системи ППО тощо. Там дійсно є пакет з нашими пропозиціями на $90 мільярдів”, – вказав глава держави.

Окрім цього, Україна домовилася зі США про те, “що вони, коли у нас відкриється експорт, будуть купувати українські дрони”.

“Для нас це важливо, бо дасть змогу фінансувати внутрішнє виробництво дронів, і наші компанії матимуть кошти на розширення. Також може бути спільне виробництво з партнерами”, – пояснив Зеленський.

Він додав, що гарантії безпеки передбачатимуть і те, “які сили працюватимуть на захист України у разі повторення агресії”.

Про це повідомив голова української делегації, міністр оборони Рустем Умєров журналістам за підсумками переговорів у Стамбулі.

«Ми домовилися про обмін всіх на всіх важкопоранених і тяжкохворих військовополонених. Друга категорія – це молоді солдати, яким від 18 до 25 років, всіх на всіх. Також ми домовились про повернення 6 000 тіл на 6 000 загиблих солдатів», – розповів Умєров.

Заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони Вадим Скібіцький зазначив, що «на сьогодні досягнуто нового прогресу».

«Це так звана формула «всіх на всіх». Сьогодні ми погодили дві категорії, які будуть підлягати поверненню на Батьківщину. Ми погодили механізми. Ми визначили попередні терміни саме цього обміну і попереду нас чекає тяжка робота, тому що необхідно буде зробити багато верифікації – нікого не втратити, не забути», – сказав він.

Минулого разу зустріч відбувалася в палаці Долмабахче, цього разу – у палаці Чираган, що неподалік попереднього місця проведення перемовин. Початок зустрічі о 13:00.

Напередодні Президент Володимир Зеленський утворив делегацію для участі в переговорному процесі з міжнародними партнерами України та представниками Російської Федерації щодо досягнення справедливого і сталого миру. Українську делегацію очолить міністр оборони України Рустем Умєров.

Також вчора президент провів нараду, присвячену зустрічі української та російської делегацій, яка має відбутися в Стамбулі 2 червня.

Про це повідомляє Politico.

Після того, як Володимир Путін не з’явився на мирні переговори в Туреччині, які він сам запропонував, Ватикан назвав результат «трагічним» і заявив, що Папа Лев XIV запропонував Ватикан для проведення переговорів між двома сторонами.

«Це все трагічно, тому що ми сподівалися, що це буде, можливо, повільний процес, але з мирним вирішенням конфлікту, а замість цього ми повернулися на початок», – сказав кардинал П’єтро Паролін, головний дипломат Святого Престолу, журналістам в кулуарах ватиканського заходу в Римі в п’ятницю.

За його словами, «тепер ми побачимо, що робити, але ситуація складна».

«Папа планує надати Ватикан, Святий Престол, для прямої зустрічі між двома сторонами», – сказав Паролін.

Як нагадує медіаресурс, Папа Лев XIV, який був обраний минулого тижня, дав зрозуміти, що робота заради миру в Україні буде головним пріоритетом його понтифікату. У неділю він розмовляв по телефону з Президентом Володимиром Зеленським і згадав про «страждання улюбленого українського народу» у своєму першому недільному благословенні на площі Святого Петра.

На аудієнції з представниками Східних Церков у середу Папа «від щирого серця» закликав двох лідерів до переговорів. «Святий Престол завжди готовий допомогти звести ворогів віч-на-віч… Давайте зустрінемося, давайте поговоримо, давайте домовимося», – додав він.

Його попередник Папа Франциск відправляв посланця в Україну і Росію, а також працював над тим, щоб сприяти возз’єднанню українських дітей з їхніми сім’ями та обміну військовополоненими. Франциск став на захист України, хоча раніше він покладав провину за війну на розширення НАТО.

Про це під час пресконференції повідомив Президент Володимир Зеленський.

«Ми готові до цього. Делегація буде відправлена, вже відправлена. Делегація до цього готова. Туреччина – її делегація готова. Вона також відправляється. Американська делегація – частково там, частково доїде. Зустріч може бути сьогодні ввечері, може бути завтра. Ми зі свого боку зробили все. Всі чекають іншої сторони – російської», – сказав він.

Про це заявив Президент Володимир Зеленський під час брифінгу.

“Україна прийняла всі сигнали, всі пропозиції, які були запропоновані тими чи іншими сторонами. Від Сполучених Штатів, країн Європи, інших партнерів. І ті, що були озвучені публічно, і ті, що залишились за лаштунками. Ми продемонстрували абсолютний конструктивізм. Ми чітко, зрозуміло заявили: хочемо завершення війни. Росія ж кожним своїм кроком демонструє зворотне. Я вважаю, що якщо Путін не приїде на зустріч, а знову буде гра — це буде фінальна точка, яка покаже: вони не готові до завершення війни”, – сказав Зеленський.

За його словами, тоді всі обіцянки США, Європи, лідерів інших країн мають бути виконані, бо інакше змусити Росію до деескалації – у будь-якому форматі – не вдасться.

“Я можу очікувати, як мінімум, сильного пакету санкцій від США, санкцій проти Росії. І це вже не санкції за агресію чи окупацію — таких компромісів було вже достатньо. Це мають бути санкції за небажання припинити вогонь. Це повинен бути найсильніший пакет санкцій”, – сказав Президент.

15 травня у Стамбулі може відбутися зустріч Президента України Володимира Зеленського з очільником Кремля Путіним за посередництва президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. І навіть є ймовірність, що президент США Дональд Трамп, який 11-14 травня перебуватиме з візитами у Саудівській Аравії та Катарі,  може «залетіти» на вогник, хоча наразі про такі плани офіційно не оголошували.

Путін, затиснутий у лещатах між припиненням вогню та санкціями, вчора запропонував зустрітися у Стамбулі та продовжити переговори з того місця, де вони почалися й зупинились більше трьох років тому. З березня 2022 року багато що змінилося, і повернення у той період виглядає досить нелогічним, особливо з огляду на тодішні вимоги Росії (відмова від НАТО, скорочення армії, заборона на розміщення іноземних військових). Тим більше, вчора Путін жодним словом не обмовився про 30-денне припинення вогню, на якому наполягала Коаліція охочих у суботу в Києві. Президент Трамп спочатку теж заявляв про припинення вогню, але вчора вже наполягав, аби Україна погодилася на переговори без виконання цієї умови. Відповідь Києва не забарилася. Президент Зеленський пообіцяв чекати на зустріч із Путіним 15 травня в Стамбулі. Яка на це відповідь із Кремля, наразі невідомо.

Тему припинення війни будуть піднімати і 14-15 травня у турецькій Анталії, де відбудеться неформальна зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО. Ця зустріч – «звірка годинників» перед самітом глав держав та урядів Альянсу, який пройде в Гаазі 24-25 червня 2025 року. Очільники дипломатичних відомств 32 країн на чолі з генсеком НАТО говоритимуть про пріоритети безпеки Альянсу, включаючи збільшення інвестицій союзників в оборону та припинення російсько-української війни. Вже відомо про участь у саміті очільника американського Держдепу Марко Рубіо.

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ВЕДЕННЯ МИРНИХ ПЕРЕГОВОРІВ

Повне і безумовне припинення вогню має стати першим етапом і передумовою для проведення переговорів про досягнення справедливого та стійкого миру. На такій позиції наполягають Україна і союзники. “Коаліція охочих” підтримала безумовне й повне припинення вогню в Україні на 30 днів, що має розпочатися сьогодні, 12 травня. У разі відмови від такого плану Москва отримає новий посилений пакет санкцій ЄС, скоординований із санкціями Великої Британії, Норвегії, США. Позиція України та європейських партнерів у цьому єдина.

Президент Зеленський раніше наголошував на тому, що готовність сісти за стіл переговорів з країною-терористом, яка вбила десятки тисяч українців, – це великий компроміс з боку України. І для української сторони сигналом про початок таких переговорів буде припинення вогню. Але не все так просто на практиці, як у теорії. Спочатку про неї.

Теорія та світова практика ведення перемовин показує, що припинення вогню є першим бажаним кроком або передумовою до переговорів, але не є обов’язковою умовою. Історія пам’ятає конфлікти, мирні перемовини по яких починалися без офіційно оголошеної згоди на припинення вогню. Здебільшого це були або внутрішні конфлікти, або коли бойові дії вже зійшли нанівець. В якості прикладів історики називають В’єтнамську війну, конфлікт у Колумбії, Боснії та Герцеговині (остання є прикладом часткового припинення вогню). Але проводити історичну паралель між цими конфліктами та російсько-українською війною є не зовсім доречним. Загалом же у більшості випадків мирним переговорам передувало припинення вогню. Що, зокрема, було вимогою, зафіксованою в резолюціях ООН, наприклад, щодо конфліктів у Сирії та Лівії.

Відповідно до Статуту ООН, для мирного вирішення міжнародних спорів є наступні способи або процедури: проведення переговорів, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів, а також будь-які інші мирні засоби на вибір сторін. Гаазькі конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів 1899 і 1907 років серед мирних засобів вирішення спорів передбачають добрі послуги і посередництво, які теж не є обов’язковими. У чому різниця між ними? Добрі послуги – це налагодження контактів між сторонами конфлікту, аби підштовхнути їх до початку переговорів. Посередництво – це більш активна участь, воно не лише про налагодження контактів, а й про досягнення між сторонами спору примирення. Посередник бере участь перемовинах, активно впливає на їх хід. Відповідно до теорії, він може вносити пропозиції по суті спору, але утримуватися від надання допомоги одній стороні, має поважати суверенні права, честь та гідність держав, що перебувають у спорі. Тому для здійснення посередництва необхідна згода обох сторін конфлікту.

Нагадаємо, що у березні 2022 року Туреччина заявляла про себе як сторону, що надає добрі послуги, нині ж мова йде про повноцінне посередництво у переговорах.

ТУРЕЧЧИНА: ДОСВІД ТА РЕЗУЛЬТАТИ ПОСЕРЕДНИЦТВА

У війні Росії проти України Туреччина зайняла активну позицію щодо примирення від самого початку конфлікту. Переговори в Анталії між міністрами закордонних справ України та РФ Дмитром Кулебою та Сергієм Лавровим 10 березня 2022 року не мали результату. Як пояснив тоді міністр закордонних справ України, Лавров не був уповноважений Путіним ухвалювати жодних рішень, приїхав у Туреччину послухати та ще раз видати на загал наративи російської пропаганди, переконуючи, що Україна спровокувала напад Росії.

Попри відсутність результату під час анталійської зустрічі міністрів, Туреччині вдалося наприкінці березня 2022 року організувати перемовини у Стамбулі. Зустріч переговорних груп, яка згодом стала предметом спекуляцій з боку Москви, показала, що сторони можуть говорити і про щось домовлятися… Але так було до певного часу. Коли розкрилися криваві злочини російських загарбників на Київщині, консультації, які проводилися після зустрічі в Стамбулі, і які давали надію на швидке завершення війни, були припинені.

Посередницькі ініціативи, які далі реалізовувала Анкара, були більш успішними. Спільно з ООН 22 липня 2022 року було домовлено про безпечне транспортування зерна та харчових продуктів з українських портів. За цей час вдалося вивезти з України, у тому числі у найбільш нужденні країни Африки та Азії, 33 млн тонн збіжжя. Наголошуючи на успіху такого формату співпраці (підписання договорів не напряму, а із посередниками, за участі Туреччини у процесі реалізації ініціативи на рівні з представниками України, Росії та ООН), президент Ердоган неодноразово пропонував взяти цей приклад за основу для мирних домовленостей. Але і для цього передумовою мало б стати припинення вогню. Чорноморська зернова ініціатива діяла майже рік та завершилася через односторонній вихід з неї Росії у липні 2023. Розірвання угоди РФ супроводила ракетними атаками по Одесі та  Миколаєву, завдавши за даними Міністерства інфраструктури України за менш ніж два місяці 118 ударів по українських портах та знищивши понад 280 тисяч тонн зерна, що зберігалось в Україні. Наразі Україна зберігає потенціал для контролю над Чорним морем, у тому числі, завдяки багатофункціональним морським дронам.

Іншим позитивним кейсом домовленостей за участю Туреччини стало звільнення командирів «Азову» з полону у вересні 2022 року та повернення їх додому в липні 2023-го. Окрім цих результативних прикладів, Туреччина не припиняла свої зусилля як для припинення вогню, досягнення миру (саме таку послідовність в Анкарі бачить правильною), повернення полонених, викрадених Росією українських дітей, вирішення гуманітарних питань. При кожній слушній нагоді президент Ердоган заявляє про підтримку суверенітету, територіальної цілісності України та готовність надати майданчик, вжити будь-яких зусиль зі свого боку для встановлення стійкого та довготривалого миру. Видається, що цей зірковий час для виконання обіцянки може настати найближчим часом.

ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ЗИСКИ ТУРЕЧЧИНИ У РОЛІ МИРОТВОРЦЯ

Без перебільшення, місце, де може бути підписана мирна угода між Україною та Росією, стане історичним. Про це місце, сам процес, а також про лідера держави, де це станеться, напишуть у підручниках історії. Президент Ердоган до такої історичної ролі готовий. «Ми не проґавимо цей історичний момент», – сказав він учора у розмові з французьким лідером Еммануелем Макроном.

У 2022 році у турецькому парламенті ініціювали подання кандидатури президента Ердогана на Нобелівську премію миру “за зусилля щодо встановлення миру між Росією та Україною”. Конфлікт продовжився, нагорода знайшла інших лауреатів. Тоді премію здобули український Центр громадянських свобод, який став першим в історії незалежної України, хто отримав таку нагороду, а також російська організація “Меморіал” та білоруський правозахисник Алесь Біляцький. Нині ж перед президентом Ердоганом відкривається нове вікно можливостей «з видом» на будівлю Нобелівського комітету в Стокгольмі.

Але не іміджем єдиним керується турецький істеблішмент, адже Туреччина має вагомі економічні зиски, займаючи позицію миротворця. До слова, в Стамбулі не підтримали санкції проти Росії та продовжили з нею торговельно-економічні відносини. На фоні виходу з Росії великих іноземних компаній, їхнє місце зайняв активний турецький бізнес. Туреччина пообіцяла приєднатися до санкцій, коли вони будуть запроваджені на рівні ООН. А поки може дозволити собі активну торгівлю з РФ, придбання російського газу за вигідними цінами та у великих об’ємах, угоди з країнами Європи про постачання газу, оплату за газ в обхід санкцій іноземних банків (що погоджено зі США) та інші зиски. Як неодноразово заявляли в Анкарі, саме ця нейтральна, у т.ч. позасанкційна позиція, діалог із Києвом та Москвою дозволяють дотримуватися збалансованого підходу по відношенню до обох сторін конфлікту і стати посередником.

Інша вигоду – геополітичну, Туреччина отримала не без допомоги Сил оборони України. Якщо до російсько-української війни лідерство в Чорноморському регіоні доводилося ділити з Росією, то зараз турецький флот – найбільша та найпотужніша сила Чорноморського регіону. Застосувавши положення Конвенції Монтрьо та закривши протоки для проходу військових кораблів на початку війни, Туреччина продемонструвала своє лідерство і відданість принципам міжнародного права, а також забезпечила собі найбільшу військову присутність у Чорному морі.

Зі зміною адміністрації США можлива посередницька роль Туреччини втратила свою вагу. Ініціативу, зокрема, перехопив Ер-Ріяд. На початку президентства Дональд Трамп ніби обходив Туреччину. Контакти за лаштунками відбувалися, але домовитися про телефонну розмову чи візит не вдавалося кілька місяців. Телефонна розмова, яка відбулася 5 травня, стала політичним «джекпотом» для турецького лідера: Трамп запросив його співпрацювати заради припинення війни, пообіцяв співпрацю в оборонній сфері (постачання F-35 залишається вельми актуальним для Туреччини) та запросив відвідати Вашингтон. Візит готують на червень, і зараз у президента Ердогана випала нагода поїхати в гості «не з пустими руками», а з першими результатами переговорів між Україною та Росією або й навіть мирними домовленостями, які президент Трамп обіцяв досягти ще у перші дні свого президентства, але потім визнав, що завдання виявилося не настільки простим, як здавалося.

ДЕ МИ ЗАРАЗ І КУДИ РУХАЄМОСЯ

Станом на середину дня понеділка (час здачі цього тексту в редакцію) події щодо переговорів у Стамбулі розвивалися наступним чином. Маємо заяву від Путіна провести прямі переговори з Україною, «там, де вони були перервані» у 2022 році – у турецькому Стамбулі. При цьому – жодного слова про 30-денне припинення вогню, на якому наполягає «Коаліція охочих». Пропозиція Путіна знову вже вкотре мало схожа на серйозний намір досягнення миру, скоріше на спробу уникнути санкцій, якими погрожують союзники у разі відмови, затягування часу та чергову маніпуляцію Кремля.

Тут є важливим один нюанс: говорячи, що Туреччина готова прийняти у себе переговори, президент Ердоган вказав Путіну, що Анкара згодна на перемовини в Стамбулі, які «приведуть до постійного врегулювання». Тобто це застереження для Кремля, аби гостинність та дипломатичне сприяння не були використані в якихось схемах, направлених не на досягнення миру, а на затягування перемовин і продовження війни.

Також маємо реакцію з Європи та США. У коментарі Укрінформу ще до початку недільного дипломатичного «пінг-понгу» голова представництва Європейського Союзу в Туреччині Томас Ханс Оссовські сказав про позитивну оцінку в ЄС можливої посередницької ролі Туреччини. У Єлисейському палаці в неділю наполягли на необхідності припинення вогню, щоб російсько-українська зустріч на найвищому рівні відбулася цього четверга. Глава польського уряду Дональд Туск заявив про те, що світ чекає на одностайне рішення щодо негайного та безумовного припинення вогню.

Президент США натомість вважає, що шансом до деескалації слід скористатися без припинення вогню як попередньої умови для переговорів. «Президент Росії Путін не хоче угоди про припинення вогню з Україною, натомість пропонує зустрітися у четвер в Туреччині, аби домовитися про можливе припинення кровопролиття. Україна повинна погодитися негайно», – заявив він. На думку Трампа, таким чином Україна «бодай зможе зрозуміти, чи взагалі можлива така угода». Якщо ж ні, то США та Європа діятимуть відповідно до цього (санкціями у тому числі).

Увечері президент Зеленський заявив, що розраховує на припинення вогню Росією з понеділка і особисто чекатиме на лідера Кремля Владіміра Путіна в Туреччині 15 травня. На даний час м’яч на російському полі, і найближчими годинами стане зрозумілим, яким буде маневр Кремля.

НЕ МОЖНА ВИМАГАТИ КАПІТУЛЯЦІЇ ЖЕРТВИ ПЕРЕД АГРЕСОРОМ ЗАРАДИ СЛОВА «МИР»

Турецька преса сьогодні рясніє гучними заголовками про закінчення війни та Стамбул як центр світової миротворчості на перших шпальтах. Видання Türkiye переконане, що «У Стамбулі будується новий світ», і коли на Босфорі поставлять підписи про мир між Україною та Росією, світ стане набагато кращим. Видання Hürriyet називає Стамбул «запасним виходом» для завершення конфлікту, бо досягти цього не вдалося раніше за посередництва та сприяння інших країн. Тому на «диво» примирення весь світ чекатиме саме в Стамбулі. Видання Akşam опублікувало на першій сторінці світлину з місця російської атаки на пологовий будинок у Маріуполі 9 березня 2022 року, нагадуючи про десятки тисяч загиблих військових та цивільних українців, мільйони переміщених осіб та біженців, та шанс припинити кровопролиття вже найближчими днями. Видання Sabah називає Туреччину гарантом миру та єдиною силою в регіоні, здатною зупинити протистояння.

Можливі перемовини у Стамбулі 15 травня стали також топ-темою нічних політичних шоу на турецькому ТБ. Але експерти, на відміну від редакторів провідних видань, більш витримані та беземоційні у своїх оцінках ситуації. Вони бачать шлях до досягнення миру довшим, аніж одна (майже спонтанна) зустріч лідерів воюючих країн у Стамбулі. Час для досягнення перемир’я вважають доречним та вдалим для України, оскільки небажання США продовжувати підтримку, запевнення Європи у підтримці, але відсутність єдності щодо цього питання в межах ЄС, подальші жертви з боку цивільного населення та втрати на фронті роблять ситуацію ще більш складною, трагічною та майже безвихідною. При цьому наголошується, що самі умови миру не повинні виглядати так, ніби 40-мільйонна нація, яка потерпає від агресії, частина територій якої окупована, буде поставлена на коліна лише заради того, аби прозвучало слово «мир». Щодо санкцій проти Росії, в Туреччині ставлять під сумнів їхню ефективність, оскільки за чотири роки не вдалося зруйнувати російську економіку.

Загальне традиційне негативне ставлення турків до США звучить в оцінках окремих експертів. На їхню думку, США продовжують грати свою гру – виснажувати Росію за рахунок України, перетворивши її на поле бою з Москвою. Дехто з експертів наголошує на тому, що Вашингтон не є надійним союзником, і рано чи пізно військова допомога Україні припиниться.

Без довгострокових прогнозів, найбільш практичні з експертів вказують на те, що зустріч рівня президентів двох воюючих сторін вимагає ретельної підготовки – від погодженого з обома сторонами порядку денного, кола запрошених осіб, до плану розсадки делегацій та обіднього меню. Але й вони погоджуються із тим, що ці протокольні моменти можуть бути спрощені або погоджені вже у ході дуже швидкої підготовки, аби лише не втратити шанс розпочати мирні перемовини та отримати надію на врегулювання війни.