Як повідомляють у заповіднику, ця багаторічна трав’яниста рослина з родини жовтецевих зростає на лучно-степових схилах і розквітає однією з перших, щойно пригріє весняне сонце.

На невисоких стеблах з’являються великі поодинокі квіти дзвоникоподібної або келихоподібної форми — зазвичай фіолетового чи бузково-синього кольору. Вони вкриті густими білуватими волосками, які захищають рослину від весняних холодів.

Особливістю цієї квітки є її “поведінка”: у вітряну погоду або вночі пелюстки закриваються і схиляються донизу, ніби рослина засинає — звідси й походить її назва.

Після запилення квітки перетворюються на пухнасті кульки з численних сім’янок із довгими пірчастими стовпчиками.

Вид занесений до Червоної книги України, тому потребує особливої охорони. У заповіднику закликають не зривати ці рослини та берегти природну красу.

Запис У «Медоборах» зацвіла рідкісна червонокнижна квітка спершу з'явиться на обласТь.