Важливість цієї ініціативи полягає в тому,  що це підтримка молоді, яка буде нести історію і імена наших Героїв в майбутнє. Якщо ми організовуємо подію в памʼять про Героя — це чудово, але це дуже короткостроково. Бо, на жаль, в нашій країні хлопці і дівчата гинуть щодня, і люди йдуть на подію, відбувають її і забувають. А стипендія є регулярна і імʼя Героя завжди звучить на устах молоді, — розповіла Терену  Ольга Коновал. 

Наразі стипендію вже запровадили у пластовому таборі “Легіон”, Тернопільській школі №19, №21 і Західноукраїнському національному університеті. Триває налагодження співпраці й з педагогічним та медичними університетами міста. Стипендію будуть отримувати діти та молодь за активність у житті міста, навчальних закладах й громадських організаціях.

У 19-й школі вчився Сергій, тож там діти отримуватимуть стипендію за активну діяльність у житті школи, а у 21-й школі вчився побратим Сергій Тарас Петришин, тож там буде стипендія на честь обох Героїв. Стипендія Сергія буде за активність у школі, а Тараса – за успіхи у навчанні з історії та правознавства, – каже волонтерка.

Стипендія у “Пасті” буде щорічною, у розмірі чотири тисячі гривень, а у школах дві стипендії, розміром 500 гривень, видаватимуть кошти раз у три місяці. В університеті буде одна стипендія, розміром тисячу гривень, також раз у три місяці. Першу стипендію вручили влітку 2024 року найкращому пластуну Володимиру Матіщуку у таборі “Легіон”.

Таким чином, я хочу показати, як можна вшановувати та увіковічнити пам’ять про наших Героїв. Сім’ї полеглих захисників можуть звернутись до нас за підтримкою, або ж самостійно робити власні стипендіальні фонди та зберігати пам’ять про наших Героїв, – розповідає Ольга Коновал.

Нагадаємо, Сергій Коновал – член пластового куреня Орден Хрестоносців, учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку, Авдіївку.

Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року разом із побратимом Тарасом Петришиним біля м. Часів Яр на Донеччині.

19 квітня 2024 року Сергію Коновалу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно). А у День Незалежності, 24 серпня 2024 року, полеглому воїну присвоїли звання «Герой України».

Запис Дружина полеглого командира з Тернополя заснувала стипендію на честь чоловіка спершу з'явиться на обласТь.

Прикраси, що пахнуть порохом

У травні цього року командиру 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» Сергію Коновалу виповнилося б усього 32 роки, але він встиг пройти одразу два етапи війни.

На перший, у 2014-му, пішов, ще будучи студентом-медиком. Брав участь у боях за Мар’їнку, Станицю Луганську, Піски, Авдіївку.

А коли рашисти зважилися на «повномасштабку», записався у добровольці знову. Спочатку звільняв Київщину і Харківщину, а далі вже знайомий Донбас.

Загинув командир біля Часового Яру під час виконання бойового завдання — ворожий снаряд влучив прямісінько у бліндаж. Тернопільський «Дім ветерана» — теж його дітище, що нині тримається в основному на тендітних жіночих плечах.

Перерахувати всі напрями, якими опікуються тернопільські волонтерки, практично неможливо. Складається враження, що вони взяли на себе ті справи, до яких не доходять руки ні в кого, а вони помітили і змогли.

Тут проводять вечори пам’яті на честь полеглих героїв, організовують презентації книжок про теперішню війну, влаштовують воркшопи, тренінги та літературні «квартирники», надають психологічну підтримку, допомагають організувати власну справу. Зрештою, сюди навідуються просто для того, аби побути серед своїх.

У «Домі ветерана» також розробили спеціальний електронний браслет, який відстежує етапи евакуації пораненого захисника з поля бою. Цю ідею запропонувала Ольга Коновал, будучи керівницею патронатної служби 2-го стрілецького батальйону.

«Ми мали таку проблему: боєць, який отримує поранення на позиції, може проходити до 10 етапів евакуації, і де він опиняється наприкінці цього шляху (часом без телефону, непритомний, без речей і документів), ми як стрілецький батальйон не могли знати, — каже вона. — Якщо інформації про бійця довго не було, я телефонувала до лікарень, однак лікарні таких даних не дають, бо це закрита інформація. Ми губили на тривалий час свого бійця і мусили подавати документи про самовільне залишення частини, а потім «відкатувати» по документах назад, коли знаходили його у лікувальних закладах».

Тепер усе по-іншому. На червоних електронних браслетах є напис «Не знімати» і номер патронатної служби. Його на руку пораненому одягають медики, аби військовий зміг передати інформацію про себе побратимам.

А вже ті здійснюють супровід по документах. Це надзвичайно важливий процес, оскільки той факт, що бійцям після поранення доводиться самостійно вирішувати паперові проблеми, підриває їхній морально-психологічний дух.

Людина, без перебільшення, пройшла на фронті пекло, а потім ще змушена щось доводити неповороткій і часто бездушній бюрократичній системі.

Патронатна служба запровадила також екстрені бокси для поранених, куди входять зубна паста, щітка, шльопанці, футболка, білизна тощо. Тобто найпростіші речі, які необхідні в шпиталі. Фінансують проєкт переважно тернопільські бізнесмени. І це ще не все.

«У нас у кожному місті створено осередки «Правої молоді», — каже Ольга Коновал. — Ідеться про молодіжний сегмент руху «Правий сектор». Ми співпрацюємо з кожним таким осередком. Якщо я знаходжу бійців в інших містах, одразу передаю їх у місцевий осередок. І далі вже молодь опікується пораненими. Бійці не залишаються наодинці в чужих містах».

Дрони теж на часі. Налагоджувати виробництво безпілотників починав ще Сергій Коновал, проте розвивати справу довелося Ользі. На це потрібні великі кошти, тому волонтери знаходять і заробляють їх самі.

Один з напрямів — створення авторських прикрас, матеріалом для яких служать відпрацьовані бойові гільзи.

Майстриням їх привозять військові прямісінько з фронту. З них виготовляють персні, підвіски, брелоки, браслети. Авторські прикраси з бойовою історією волонтери обмінюють на донати. Їх також розігрують на престижних міжнародних аукціонах і великих концертах за кордоном, де ставки стартують від 500 доларів. На виручені кошти випустили понад 300 безпілотників.

За словами пані Ольги, «Дім ветерана» — єдиний у Тернополі ветеранський простір, що працює реально.

«Це не якась там громадська організація «на документах», а простір, який підтримує ветеранів, – вважає вона. — Шукаємо ресурси самі, державного фінансування не маємо. Міська влада передала нам це приміщення в оренду, за що ми їй дуже вдячні. Всі заходи, які ініціюємо, проводимо за підтримки небайдужих людей. Зараз ведемо перемовини з американською спілкою ветеранів, які готові нас підтримувати».

Дрібниці мають значення

У Тернополі немає військового госпіталю, тому поранених везуть до п’яти лікарень міста, жодна з яких не готова повноцінно враховувати всі потреби таких пацієнтів.

Саме тому при «Домі ветерана» виникла група з десяти дівчат, що називають себе «Лікарняною бандою».

Їхня допомога — це численні послуги, без яких пораненому бійцеві надзвичайно складно впоратися самостійно.

На думку організаторки проєкту Надії Левицької, при кожній клініці, де лікуються військові, давно треба ввести посаду соціального працівника, який би надавав потрібну інформацію, купував у разі потреби ліки тим, хто не встає з ліжка, приносив з пошти посилки, допомагав оформити документи. Але оскільки такої людини немає, волонтерки взяли цю роботу на себе.

Ситуації трапляються, без перебільшення, патові. Як, наприклад, бійцю, який виписався з лікарні на милицях чи в інвалідному візку, самостійно сісти в потяг?

«Отож ми власними автівками привозимо поранених на вокзал, — каже Надія. — Далі йдемо до начальника вокзалу, аби той попередив машиніста про затримку відправлення поїзда. З квитками «сьогодні на сьогодні» або «з вечора на завтра» — теж проблема. Я була свідком, коли військовий, що був на милицях і мав поранену руку, у відчаї вчинив на вокзалі скандал».

Лікуватися теж непросто. У бійця, що отримав поранення на полі бою, зазвичай дуже багато проблем зі здоров’ям. У нього можуть бути одночасно пошкоджені судини, зір, слух і внутрішні органи.

Тобто хворий потребує консультації одразу кількох фахівців. Але профільний лікар відділення, в якому перебуває боєць, не може дати офіційного скерування до цих спеціалістів, бо працює за протоколами.

У таких випадках за справу знову ж таки беруться волонтери. Вони самі домовляються з керівництвом лікарні, везуть поранених бійців в інші лікувальні заклади, як правило, приватні, вирішують питання спонсорської оплати, шукають транспорт.

Психологічна допомога у клініках теж часто буває не на висоті.

«Таку послугу в лікарнях часто надають непрофесійно, — каже учасниця цієї волонтерської групи Руслана Мельник. — Наприклад, психологи радять бійцям таке: якщо вам погано, вийдіть на вулицю, сядьте на лавку і поговоріть з Богом. Але це не психологічна допомога. Це повна її відсутність. Я особисто чула і такий діалог. «Ти вбивав?» — запитує психолог. «Так, убивав», — відповідає поранений боєць. «А що ти відчував, коли вбивав? — допікає фахівець. — Що для тебе зброя: вона захищає чи несе смерть?».

Коментарі, як-то кажуть, зайві.

Трапляються і випадки, які можна сміливо назвати вершиною цинізму.

«Також є зауваження до роботи протезних підприємств, — сумно констатує Надія Левицька. — У бійця з ампутацією нижніх кінцівок ще не загоїлись рани, а представник одного протезного підприємства, маючи домовленість із головними лікарями, пропонує йому протез — не завжди якісний і не завжди вчасно. Інше аналогічне підприємство має кращу базу для роботи, якісніші моделі. Але «верхи» лікарні не дозволяють у них працювати»…

Не мовчи як риба

Бійці після тяжкого поранення не повертаються на фронт, але їм непросто знайти себе заново у цивільному житті. «Дім ветерана» — це той простір, де можна отримати цінну пораду й ознайомитися з чужим досвідом.

Саме там вдалося поспілкуватися з 35-річним Миколою Микуляком. У спецпідрозділі батальйону поліції особливого призначення «Луганськ-1» він воював з 2015-го по травень 2023 року.

Звільнився з армії через загострення старих травм хребта. Втім сидіти без діла зі статусом інваліда другої групи бувалий фронтовик не захотів. Тож відкрив магазин для рибалок і почав влаштовувати безкоштовну риболовлю для ветеранів.

Проєкт виник завдяки військовим, які вчилися на операторів БПЛА. Зустрілися з ними випадково й вирішили порибалити разом.

«Хлопці добре відпочили, отримали задоволення, — пригадує Микола. — І з того часу я почав виношувати ідею ветеранської риболовлі — проєкту для всіх учасників бойових дій iз 2014 року. У нас з’явилися спонсори, які допомогли зі стартовим капіталом. Ми додали свої кошти і закупили необхідне обладнання. Так у нас запрацювала «Ветеранська риболовля» для морально-психологічної реабілітації ветеранів війни».

Аби оцінити результат, Микола навів такий приклад. Уже на першому виїзді до ставка організатори зіткнулися з дивною проблемою. Комісований рік тому боєць пів дня просто мовчав.

«Ми не наполягали, бо хотіли, аби він душею відпочив, — каже Микола. — Але коли вже сіли за стіл обідати, почали згадувати, де хто воював. Сіверськодонецьк, Лисичанськ, Попасна, Троїцьке, Трьохізбенка.

І виявилося, що в один день ми могли бути з ним на сусідніх вулицях. Він був артилеристом, ми — у спецпідрозділі. Говорили до вечора. Потім роз’їхалися. А через годину — дзвінок.

Жіночий голос каже: «Це дружина Андрія. Він з вами сьогодні їздив на проєкт. Що ви з ним зробили?». Ми подумали, щось сталося. Вже були готові їхати. І тут дружина розповідає, що чоловік уперше за рік почав посміхатися й ділитися емоціями».

Запис Дружина загиблого на війні бійця продовжує його справу в Тернополі спершу з'явиться на обласТь.

Рішення прийнято враховуючи звернення громадської організації «Тернопільська міська ветеранська спілка добровольців, учасників бойових дій та інвалідів війни» та висновки постійних комісій міської ради з питань містобудування, з гуманітарних питань.

Відповідні зміни також будуть внесені до Реєстру назв вулиць та інших геонімів (проспектів, бульварів, площ, провулків тощо) Тернопільської міської територіальної громади.

Довідка. Сергій Коновал народився 29 травня 1992 року в Тернополі.

Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 19. Закінчив Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (за спеціальністю — стоматолог).

Член пластового куреня Орден Хрестоносців, учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор», згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку, Авдіївку.

Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Хаммера 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року разом із побратимом Тарасом Петришиним біля м. Часів Яр на Донеччині.

19 квітня 2024 року Сергію Коновалу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно).

Запис У Тернополі з’явиться вулиця на честь захисника Сергія Коновала спершу з'явиться на обласТь.

Фінальний матч Ліги Тернопільщини присвячується пам’яті командира Сталевої сотні Сергія Коновала.

До Асоціації футболу Тернопільщини звернулася Тернопільська ветеранська спілка добровольців, учасників бойових дій та інвалідів війни, щоби в рамках проведення обласних змагань з футболу присвятити один з ключових матчів пам’яті учасника російсько-української війни, командира Сталевої сотні – 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону 67 ОМБр Сергія Коновала. Асоціація завжди активно бере участь у всіх заходах, присвячених нашим Героям-захисникам, тому оперативно був скликаний виконавчий комітет, представники якого прийняли рішення присвятити фінальний матч Ліги Тернопільщини пам’яті командира Сталевої сотні Сергія Коновала, – розповів голова АФТ Тарас Юрик.

Зауважимо, що стадіон в Озерній є домашньою ареною ФК «Озерна», який виступає у суперлізі Тернопільського району. На цій спортивній арені восени 2022 року відбувся фінал Ліги чемпіонів Тернопільщини, в якому «Говерла» з Дубівців перемогла ФК «Плотича» – 4:0.

Нагадаємо, діючим переможцем Ліги Тернопільщини є команда «Лісма» (Шляхтинці, Байковецька громада, Тернопільський район), яка в 2023 році у фінальному поєдинку, який відбувся у Васильківцях на СК «Поділля», перемогла ФК «Бурдяківці» (Скала-Подільська громада, Чортківський район) – 3:2.

Усі володарі Ліги Тернопільщини:

2020 рік – «Говерла» (Дубівці)

2021 рік – ФК «Вишнівець»

2022 рік – «Вікнини» (Вікно)

2023 рік – «Лісма» (Шляхтинці)

Довідка

Коновал Сергій Сергійович (псевдо «Норд»), народився 29 травня 1992 р. у м. Тернопіль. Навчався в Тернопільській загальноосвітній школі № 19. Закінчив Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (за спеціальністю – стоматолог). Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів та природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» 2020 рік, Західноукраїнський національний університет 2022 рік  ( політологія та філософія)

Член пластового куреня Орден Хрестоносців, учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор», згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар’їнку.

У 2018 році як учасник велопробігу «Чумацький шлях» – здолав більше 1000 км Канадою та Сполученими Штатами Америки. Під час велопробігу розповідав іноземцям про війну в Україні, збирав відео матеріал, співпрацював з журналістами, вів  свій блог, збирав кошти на підтримку ЗСУ.

З 2020 року – начальник відділу сприяння організації заходів територіальної оборони Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Організатор багатьох військово – патріотичних вишколів.

У 2021 році засновник проекту «Дім Ветерана» у м. Тернопіль. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас». Доброволець, ветеран АТО Командир 6 резервної сотні Добровольчого Українського Корпусу Правий Сектор.

З 24 лютого 2022 року Служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону імені Т. Хаммера 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Також воював на Лиманському напрямку. Загинув 6 квітня 2024 року поблизу м. Часів Яр на Донеччині.

Похований 10 квітня 2024 року на Микулинецькому цвинтарі м. Тернополя.

Запис На Тернопільщині відбудеться фінальний матч Ліги Тернопільщини присвячений пам’яті Героя Сергія Коновала спершу з'явиться на обласТь.

Захід присвятили до дня народження Сергія Коновала 29 травня день народження Сергія Коновала. Боляче й сумно, що його немає серед нас, але він живе в наших думках, наших діях, в нашому прагненні перемогти. Бо його смерть – заради життя, заради України.

Запис У Тернополі вшанували пам’ять Героя Сергія Коновала спершу з'явиться на обласТь.

Насправді цим дуже горів Сергій і, аналізуючи все, що відбулося за 2 роки повномасштабної та 10 років війни, він говорив, що війну ми можемо виграти лише дронами. Тому це його ідея і ми організували виробництво FPV-дронів у Тернополі, – розповідає волонтерка, дружина загиблого Героя Сергія Коновала Ольга Коновал.

У команді Ольги Коновал близько семи людей, які виготовляють дрони. Зараз вони на етапі пошуку необхідних деталей і лише тоді зможуть розпочати виробництво безпілотників. Однак саме з отриманням усіх необхідних матеріалів є труднощі, каже волонтерка.

Навіть дещо ми виготовляємо самі завдяки 3D-принтеру. Те, що не можемо виготовити самі, то закупляємо і за кордоном, і в Україні. Вже десь 70% деталей куплено, а інше потрібно чекати з-за кордону, – каже волонтерка. 

Закупляти усі необхідні деталі вдається завдяки підтримці небайдужих. У своїх соцмережах Ольга Коновал відкрила збори “На помсту”, де усі охочі можуть задонатити.

Виготовляють FPV-дрони двох розмірів: восьмого та десятого.

8 розміру – це одноразові дрони. А от 10-ті мають дещо іншу функцію. У критичних ситуаціях він може працювати на доставку медикаментів, їжі, води. Відповідно він доставляє бійцям те, що необхідно, і повертається назад. Коли є ситуація, що хлопці в оточенні, то це дуже рятує, – зазначає Ольга Коновал. 

Як каже Ольга Коновал, любов до чоловіка додає їй сил та мотивації не зупинятися, а працювати й надалі на Перемогу.

Наші відносини були прикладом чистої любові та почуттів і незважаючи, що Сергія не стало, це почуття нікуди не зникло в мені. Я зранку прокидаюсь з великим відчуттям любові і засинаю з ним також. Просто є розуміння того, що він би пишався, – розповідає  дружина загиблого Героя Сергія Коновала.

Також дуже цінною для волонтерки є підтримка бійців.

Вони мені кожного дня дзвонять і кажуть: «Приїжджай». Вони захоплюються та вірять в мене. Щоранку питають, чи я вже поїла, і таким чином стараються замінити трішки ту увагу, яку приділяв мені Сергій. І це дуже сильно. Це просто інша сімʼя, – каже Ольга Коновал. 

Усі, хто хоче долучитися до збору “На помсту” можуть задонатити на банку у соцмережах Ольги Коновал.

5375 4112 0515 9911 – картка Монобанку

Запис Дружина полеглого захисника з Тернополя розпочала виробництво 100 FPV-дронів спершу з'явиться на обласТь.