Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу представника потерпілого – малолітнього Арсена С. на вирок Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року, – повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.

Як встановлено судом першої інстанції, 6 вересня 2020 року, приблизно о 16 год. 9-річний Арсен К. разом із однолітком на велосипедах під’їхали до малолітньої Софії К., яка гралась на вулиці с. Великі Млинівці Кременецького району, та підірвали поліетиленову “бомбочку – хлопавку”. Дівчинка налякалась і поскаржилась дідусеві. Володимир К. спробував поговорити з хлопцями, але ті втекли. Тоді він автомобілем “ІЖ 2715” наздогнав Арсена С., зіштовхнув його з велосипеда та, застосувавши фізичну силу, незаконно, всупереч волі дитини, силоміць посадив на переднє пасажирське сидіння і привіз до будинку його батьків. При цьому спричинив малолітньому легкі тілесні ушкодження (синці).

Вироком Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року Володимира К. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі, вчинене щодо малолітнього) та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено 1 рік 6 місяців іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти про зміну місця проживання і роботи.

Крім того, з Володимира К. на користь представника потерпілого стягнуто 50 тис. грн моральної шкоди, 4 тис. 739 грн майнової шкоди та 5 тис. грн витрат, понесених за надану адвокатську допомогу.

Не погодившись із судовим рішенням у частині призначеного покарання через м’якість, представник потерпілого подав апеляційну скаргу та просив вирок районного суду змінити, призначивши Володимиру К. покарання у виді обмеження волі строком на 5 років без звільнення від відбування покарання (ст. 75 КК України) та збільшити розмір моральної шкоди до 100 тис. грн.

У запереченні на апеляційну скаргу захисник обвинуваченого просив вирок залишити без змін. Наголосив, що його підзахисний сам зізнався вчиненому, щиро розкаявся і добровільно відшкодував потерпілому 25 тис. грн моральної шкоди. Зауважив, що коли обвинувачений привіз хлопчика додому, батько дитини вдарив Володимира К. в обличчя, заподіявши легке тілесне ушкодження, але кримінальне провадження за цим фактом суд закрив у зв’язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що призначене місцевим судом покарання відповідало принципам індивідуалізації та справедливості, достатнє для виправлення обвинуваченого й запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Так, колегія суддів визнала безпідставними доводи апелянта стосовно несправедливості призначеного покарання через м’якість. Оскільки, визначаючи міру покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України та постанови пленуму Верховного Суду від 24 жовтня 2003 року №7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, врахував тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого і відсутність обтяжуючих вину обставин. Той факт, що обвинувачений визнав провину, але заперечив правову кваліфікацію своїх дій, не належить до обтяжуючих покарання обставин. Крім того, представник потерпілого не оскаржував вид призначеного покарання, а обставини, які би давали підстави вважати строк призначеного покарання явно несправедливим через м’якість, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Також необґрунтованими визнано твердження апелянта, що районний суд безпідставно застосував до Володимира К. ст. 75 КК України та звільнив його від відбування покарання з випробуванням. Як встановлено у судовому засіданні, Володимир К. уперше вчинив кримінальне правопорушення і раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризувався позитивно, добровільно відшкодував потерпілому частину завданої шкоди, що в сукупності підтверджує правильність висновку районного суду про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання.

Погодилась колегія суддів і з розміром відшкодування моральної шкоди, який відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу представника потерпілого залишила без задоволення, а вирок Кременецького районного суду від 20 березня 2023 року – без змін.

Запис На Тернопільщині дідусь покарав кривдника своєї онуки посадивши в авто і відвізши до батьків: тепер заплатить по закону спершу з'явиться на обласТь.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, що надійшли на розгляд до Тернопільського апеляційну суду, досудовим розслідуванням Владиславу К. пред’явлено підозру за ч. 2 ст. 111 КК України – у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України; надання представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Як встановлено досудовим слідством, із 31 серпня 2022 року по 26 січня 2023 року Владислав К. пересилав зі свого смартфону через месенджер «Telegram» співробітнику фсб російської федерації інформацію про місця розташування і характеристики електропідстанцій, розташованих на території Тернопільської та Хмельницької областей, з метою нанесення збройними силами росії ракетних ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури, чим надав представнику іноземної організації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.

Не погодившись із обраним йому запобіжним заходом, Владислав К. подав апеляційну скаргу та просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і винести нову, якою помістити його під домашній арешт або визначити розмір застави. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що у скоєному щиро розкаявся та співпрацює зі слідством. Також просив врахувати, що опікується матір’ю, яка є інвалідом 2-ої групи і потребує його фізичної допомоги.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження та детально проаналізувавши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення і підстав для його скасування немає.

Твердження підозрюваного про щире каяття та співпрацю зі слідством не спростовували висновків слідчого судді, що, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує Владиславу К., та відомості про його особу, на даному етапі досудового розслідування більш м’який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і буде недостатнім для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Також безпідставними визнано доводи апелянта, що його матір як інвалід 2-ї групи потребує фізичної підтримки, оскільки надана стороною захисту письмова інформація Департаменту охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації від 7 березня 2018 року лише підтвердила факт призначення їй другої групи інвалідності. Однак даних, що вона на данй час потребує постійного стороннього догляду і не має підтримки від інших членів сім’ї чи родичів довідка не містить і в матеріалах провадження такі відомості відсутні.

Крім того, захворювання матері підозрюваного не зменшує обсяг встановлених у даному випадку ризиків.

Стосовно прохання підозрюваного визначити його розмір застави, колегія суддів вказала, що, відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану при застосовуванні в цій справі запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя, керуючись статтями 177 та 178 цього Кодексу, правомірно не визначив розмір застави.

З урахуванням наведеного колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу підозрюваного Владислава К. залишила без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 28 січня 2023 року – без змін.

Запис Житель Тернопільщини, який фотографував енергооб’єкти, намагався вибратися з-під варти спершу з'явиться на обласТь.