ІДЕЯ З’ЯВИЛАСЯ НА РІЗДВО

У невеликому приміщенні зосереджено працюють троє людей: двоє хлопців і одна дівчина. На столі багато дрібних деталей. Поряд – кілька десятків готових дронів. Мене зустрічає Степан Зазуляк, він – підприємець, паралельно здобуває дві вищі освіти. Хлопець розповідає, що з дитинства цікавився технікою.

«У 14 років склав свій перший аматорський FPV-дрон для трюків, – пригадує Степан. – Коли цьогоріч ми зібралися на Різдво з сім’єю, то хтось із родичів згадав цей випадок. Ми говорили, які важливі тепер на фронті безпілотники, і подумали, чому б не спробувати зробити ліпший дрон, аніж у дитинстві, і так допомогти військовим. Адже тепер – сучасна війна, тому технології є важливим чинником нашої перемоги».

Спершу Степан замовив запчастини для трьох пробних моделей, склав їх вдома і передав знайомим військовим на Авдіївський напрямок – для тестування.

«Вони їх перевірили, розповіли мені, що треба змінити. Я це зробив і відразу замовив запчастини на 10 нових FPV-дронів. Тоді ж зрозумів, що сам робитиму їх дуже довго, тож попросив допомоги у родичів і друзів. Навчив їх різних процесів, розповів про всі нюанси справи. Знайшов приміщення, де можна працювати. Так почала роботу наша майстерня. До мене приєдналися брати і сестри моєї дружини, друзі. Також інколи приходять допомагати 77-річна бабуся та 12-річний двоюрідний брат, який навчається у шостому класі, а ще друзі-студенти після пар долучаються. У нас велика і дружня команда», – розповідає Степан.

Виготовлення дронів – не надскладна справа, кажуть мені у майстерні. Важливо мати елементарні знання з електротехніки і вміти паяти. А детальні інструкції, як скласти модель, є в інтернеті. Щоправда, тернополяни розробили власну систему, як працювати ефективно і швидко. Вони виготовляють квадрокоптери партіями по 10 або 20 штук.

«Ми не складаємо окремо кожен виріб від початку до кінця, щоб не переходити з процесу на процес. Натомість відразу складаємо рами для всіх 10 штук, далі готуємо мотори і так почергово – всі потрібні деталі. Завдяки такій організації роботи вдається ефективно розподіляти зусилля і пришвидшити процес. За чотири дні складаємо 10 виробів», – розповідає хлопець.

Щомісяця команда нарощує виробництво безпілотників. Якщо у січні зробили 63, то в лютому – 74. Загалом вже виготовили понад 200 штук.

«ПТАШОК» ДОНАТАМИ ГОДУЮТЬ

Найскладніше у виробництві «пташок», зізнається Степан Зазуляк, – залучити кошти. Адже потреба у безпілотниках велика, і запити щоразу нові. Вартість виробництва одного дрона  – приблизно 500 доларів. Команда майстерні збирає донати, шукає доброчинців, які готові допомагати, співпрацює з волонтерами.

«Ми ведемо телеграм-канал, де показуємо результати роботи, – розповідає Степан. – Нам допомагають багато людей. Є благодійники, які постійно нас підтримують. Часто громади чи підприємства збирають кошти на безпілотники і передають нам. Ми закуповуємо складники і виготовляємо моделі, які замовили військові. Згодом ці колективи передають їх на фронт. Також ми домовилися з підприємцями і поставили скриньки для зборів у продуктових магазинах. Люди можуть, зробивши покупки, віддати решту на допомогу ЗСУ. На юридичному факультеті, де я навчаюся, ми зібрали на 20 FPV-дронів, які передали 110-й окремій механізованій бригаді ім. генерал-хорунжого Марка Безручка та Третій штурмовій бригаді ЗСУ».

Запчастини для квадрокоптерів тернополяни замовляють в Україні, а також у Німеччині та Китаї. Усе залежить від того, наскільки терміново потрібна «пташка», які запчастини необхідні. У тернопільській майстерні постійно працюють над тим, щоб здешевити виробництво безпілотників, шукають вигідніші ціни на складники і вже навіть задумалися над власним виробництвом деталей.

«Дрон складається з рами – опорної конструкції, до якої кріплять інші деталі, і вона має витримувати основне навантаження, – розповідає Степан Зазуляк. – Тепер ми намагаємося навчитися самостійно робити цю раму з алюмінію тут, у Тернополі. Це на кілька відсотків здешевить вартість виробу. Здавалося б, небагато. Але коли йдеться про сотні безпілотників, то це буде відчутно, і ми зможемо зробити їх більше. Ми вже виготовили тестовий зразок і передали його  військовим, щоб випробували. Вони позитивно його оцінили. Однак у нас з’явилися нові ідеї, як поліпшити цю деталь. Коли все відпрацюємо, то виготовлятимемо рами у Тернополі».

У майстерні виготовляють безпілотники різних розмірів і дальності польоту.

«Ми складаємо дві основні моделі FPV-дронів відповідно до розміру. Більша може нести приблизно 2,5–3 кілограми вибухівки і летить на 5–8 кілометрів. Її використовують, коли треба знищити бронетехніку ворога. Менші моделі можуть нести до 1,5 кілограма вибухівки, зате летять на більшу відстань – до 10 кілометрів. Їх використовують для атак по живій масі або автомобілях».

КАМІКАДЗЕ ЧИ БОМБЕР – ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПРОШИВАННЯ

У майстерні можна побачити готові дрони. Ось тут ціла гірка «кабанчиків». – Так команда жартівливо називає свої вироби.

Вони очікують на спеціальне прошивання, яке роблять за допомогою комп’ютера.

«Це допомагає «подружити» між собою всі складники прилада, – зазначає хлопець. – Також ви можете ввести всі потрібні характеристики. Наприклад, можна прошити камікадзе, тоді він буде в один бік працювати для знищення техніки ворога чи живої маси, або як бомбер, щоб повернувся».

Після прошивання «пташок» тестують під час польотів. І лише потім їх відправляють на фронт, акуратно запакувавши в паперову коробку. Всередину ставлять батарею до нього і пропелери. Часто також підписують, хто профінансував виготовлення дрона, щоби військові знали, кому можна подякувати.

Ми йдемо з майстерні, а тут далі кипить робота. Степан зізнається: ніколи не уявляв, що займатиметься цією справою. Але радіє, що так може допомагати нашим захисникам знищувати ворога, і вірить, що кожна їхня «пташка» наближає перемогу України.

Дізнатися більше про проєкт можна за посиланням.