Як повідомляють організатори, разом із героями глядачі відчують дух українського бароко, побачать життя шляхти й козацтва, стануть свідками великого кохання, дізнаються про зраду, помсту та боротьбу за владу.

Також обіцяють розкрити історію сильної жінки, яка кинула виклик долі, а пікантні таємниці мешканців замку, шляхетні пристрасті й реальні події Бережан XVII–XVIII століть оживуть просто перед глядачами.

Захід відбудеться 3 березня о 15:00.
Місце проведення — Бережанський краєзнавчий музей.

Запис У Бережанах покажуть театралізоване дійство за романом Ганни Гороженко спершу з'явиться на обласТь.

У виставі взяли участь понад 150 учасників: юні актори та танцюристи з театру «Тріумф», ансамблів «Сонечко», «Червона калина» та «Альянс», а також дорослі актори, серед яких -Ліана Онуфрійчук, Христина Вітвіцька, Петро Дець і Богдан Шаповал. Сцену оформлювала художниця Ольга Миськів, музичний супровід забезпечив звукорежисер Роман Луговий.

Вистава за мотивами книги Георгія Почепцова «Снігова принцеса – донька Снігової королеви» розповідає про важливість щирості, доброти та любові, які здатні змінити життя та роблять його щасливим. Постановку відвідав міський голова Тернополя Сергій Надал, який привітав діток із різдвяно-новорічними святами та побажав гарних вражень від перегляду.

«Приємно бачити посмішки на обличчях дітей, адже для батьків найбільша радість – бачити щасливу дитину, – зазначив Сергій Надал. – Діти, ви – особливе покоління, бо навіть під час війни допомагаєте своїй країні: пишете листи, готуєте подарунки і цим підтримуєте військових. Але ніякий ворог не має права забрати у вас щасливе дитинство та посмішки. Саме тому ми підготували для вас цю виставу, щоб подарувати трошки радості та приємних вражень».

Театралізовані дійства «Ялинка міського голови» вже традиційно проходять під час зимових свят та шкільних канікул, нагадуючи про важливість родинних цінностей, взаєморозуміння та підтримки.

Запис У Тернополі відбулися благодійні дитячі вистави «Ялинка міського голови» спершу з'явиться на обласТь.

За доброю традицією команда відділу творчої самореалізації та виховання ЗУНУ створила різдвяну музичну виставу «Країна мрій» — теплу історію для родинного перегляду, де надія оживає, а наші спільні світлі мрії знову знаходять крила.

«Після болючих подій, які пережив Тернопіль, нам усім потрібно поступово відновлювати внутрішню рівновагу. Частиною цього відновлення є здатність мріяти. Особливо важливо, щоб її не втрачали діти, адже їхні мрії наповнюють наше майбутнє сенсом», – зазначають на сайті вишу.

Запрошення на виставу можна отримати у відділі творчої самореалізації та виховання – кабінет №3.

За детальнішою інформацією звертайтеся за телефоном: 

• 097 988 8646.

Запис Команда ЗУНУ запрошує на різдвяну музичну виставу «Країна мрій» спершу з'явиться на обласТь.

Запис Сільська вистава в українському стилі у Білобожницькій громаді зібрала 26 тис грн для ЗСУ спершу з'явиться на обласТь.

Моновистава створена за мотивами п’єси Наталки Ворожбит “Погані дороги”. Роль головної героїні виконала Заслужена артистка України Тетяна Проворова, яка прожила 9 місяців в окупації. Створили виставу у Херсоні свідки російських злочинів, які перебували під постійними обстрілами ворога. Прем’єра відбулася у вересні 2023 року у надзвичайно складних умовах – у місті на лінії фронту, яке відділяють від ворога всього 3 кілометри та води Дніпра.

Перебуваючи в окупації, я була впевнена, що повернусь на сцену, просто не знала коли, і це лякало, бо це наша робота – це наше життя. Після звільнення Херсону ми починали із невеличких концертів у бомбосховищах, але атмосфера там була дуже особлива, адже людям теж цього не вистачало. Ми розуміли, що глядачам це необхідно і почали ставити нові вистави, нас це надихало, — розповідає Тетяна Проворова. 

Моновистава «Позивний горобчик» — це про війну, кохання та реалії, які переживають наші захисники на полі бою. Головна героїня — Наталя, із позивним «Горобчик», захищає Україну у лавах ЗСУ. Щодня вона перебуває на межі життя і смерті, в найважчі моменти згадує про воїна Сергія з позивним “Відьмак”. Самі він вперше привіз її на фронт, показав війну та став коханням її життя.

Після перебування в окупації, мені є що показати глядачам і я сподіваюсь, що після перегляду вистави ніхто не вийде пустим. Моя героїня — звичайна жінка, яка була журналісткою, однак її життя перевернулось із ніг на голову через війну. Ця вистава — це як новела про кохання на війні, яке обривається, — каже актриса. 

Афішувати вистави у своєму місті артисти Херсонського драмтеатру не можуть, адже вони під постійним наглядом ворога. Як розповів директор Олександр Книга, їхній театр дуже схожий на тернопільський, але із трьохсот вікон, у їхньому вцілілих лише п’ять.

Ми намагаємось їздити містами, показувати свою творчість. Робимо це за кошти благодійників, виграних грантів, адже власних у нас немає. Наша мета — знаходити херсонців у різних куточках України та за її межами, адже зараз як ніколи важливе єднання та показати, що Херсон — це Україна і ми вистояли, — розповідає Олександр Книга.

Після завершення вистави, глядачі стоячи аплодували та не стримували сліз, адже побачене вразило до глибини душі.

Це не просто вистава — це емоційний досвід, що занурює в світ переживань і боротьби наших героїв. Акторка зуміла передати всю силу і вразливість своєї героїні, викликавши в мене дуже різні емоції: і гордість, і переживання, і сльози. Тема актуальна і важлива. Вистава нагадує про справжню ціну свободи і мужність тих, хто захищає нашу країну. Такі постановки необхідні, адже вони надихають та підкреслюють силу духу українців, – ділиться емоціями глядачка Олена. 

На моновиставу прийшла й переселенка з Херсонщини Поліна Дайнега. Вона з травня 2022 року проживає у Тернополі, адже довелось виїхати з рідного міста через окупацію, утиски росіян та постійні обстріли. Каже, ледь стримувала сльози під час показу вистави.

Я відчувала, що це буде фурор, що це буде неперевершено, бо вже неодноразово була на виставах за участю Тетяни Проворової. Я знала, що у тандемі з режисером Сергієм Павлюком вони змусять глядачів затамувати подих. Готувала хусточку для сліз, але вдалося стримати свої емоції. Особливо розчулив момент, коли героїня вистави молилася, тримаючи замість свічки запальничку в руках. Для мене “Позивний “Горобчик” – про мирний Херсон, про повномасштабне вторгнення, про окупацію і біль людей, які вже понад два роки змушені виживати, мріяти, кохати під обстрілами. Я дякую Херсонському драмтеатру, що дають стільки емоцій навіть за 1000 кілометрів від дому, – поділилася враженнями Поліна.

Запис У Тернополі представили моновиставу Херсонського драмтеатру спершу з'явиться на обласТь.

Це спогад про життя Великого Митрополита, його роздуми і страждання, відданість українській церкві та народові. Відстоюючи все життя національну ідею, він не схилив голови перед жодним окупантом. При цьому розвивав науку і мистецтво.

За важливу роботу та великий вклад в розвиток мистецтва начальник Тернопільської обласної військової адміністрації В’ячеслав Негода вручив В’ячеславу Хім’яку нагрудний знак “Гордість Тернопілля”, а Федору Стригуну – подяку обласної військової адміністрації.

Виставою “Андрей” Тернопільський обласний академічний театр імені Тараса Шевченка розпочав вже 95, ювілейний театральний сезон.

Запис Тернопільський академічний обласний драматичний театр розпочав новий театральний сезон спершу з'явиться на обласТь.

Ця вистава вважається однією з кращих робіт видатного режисера сучасності Сергія Павлюка про легендарну піснярку Марусю, пісні якої вели у бій воїнів та підтримували дух українського народу. З іншого боку – це оповідь про вродливу дівчину з Полтави. Закохана у Гриця Бобренка, вона зрештою переживає його зраду і з великого розпачу вирішує відомстити юнаку…
Це постановка, яка потрапляє прямо у серце. Змістовні та красиві поетичні рядки Ліни Костенко, майстерно обрамлені у прекрасну пластику, та авторське музичне оформлення розповідають гостросюжетну історію з життя юної піснярки.

Запис Рівненські актори покажуть у Тернополі «Марусю Чурай» спершу з'явиться на обласТь.

Усі персонажі, зображені в п’єсі, тим чи іншим чином перегукуються із героями традиційного українського народного Вертепу. Сюжет вистави показує підготовку до виступу з вертепним дійством, де розучуються ролі, підбираються костюми, готуються смачні страви для різдвяної вечірки. Таким чином Вертеп поєднується водночас і віртуальний, і реальний.

«Пекельна спокуса» – це мюзикл, відтак у більшості випадків актори не проговорюють свої репліки у діалогах, а співають, танцюють, виражають емоції більш підкреслено і яскраво. І музика сама по собі є одним із головних персонажів дійства. Живе звучання інструментів у виконанні оркестру, бек-вокалісти, одягнені у чорні смокінги та довгі чорні сукні, які практично постійно присутні на сцені, танцювальні номери у виконанні артистів, які постійно змінюють костюми та антураж відповідно того чи іншого вокального номера, – все це створює у глядача особливу атмосферу присутності і відчуття, що він є повноправним учасником дійства.

Як розповів режисер-постановник вистави та автор сценарію, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила, в основу мюзиклу «Пекельна спокуса» покладено п’єсу польського драматурга Стефана Кшивошевського «Чорт і шинкарка», що була написана ще на початку XX століття. Але, в принципі, окрім імені головної героїні та самого задуму про те, що Чорт хоче спокусити привабливу шинкарку (а даному випадку – господиню заїзду), у постановці В’ячеслава Жили від оригіналу майже нічого більше і не залишилося. Режисер практично повністю переписав п’єсу і навіть переніс її у наші часи, на наші терени, адже у заїзді, готуючись до Різдва, і смаколики печуть хлопцям на Схід, і передачі готують.

Під час вистави, оскільки це Вертеп, різдвяний час, у виконанні артистів звучать народні колядки. Основний настрій, запал, енергетичний посил дійству завдає музика, яку написав український сучасний композитор і співак Юрій Звонар.

Відтак на сцені багато музики, гамору, несподіванок, веселощів, співів, танців, жартів. Персонажі мають свої яскраві музичні образи, які запам’ятовуються і впізнаються.

Прекрасні танцювальні номери у виставі зробили хореографи Зіновія Бирда та Наталія Олексів, за вокальну сторону дійства відповідав хормейстер Микола Блаженко, який і сам постійно перебуває на сцені у групі бек-вокалістів, цікаву сценографію та костюми створив художник Григорій Лоїк. Загалом, у виставі можна побачити практично всю трупу театру – у ролі вертепників, хористів, бек-вокалістів. І відчуття перебування посеред великої дружної сім’ї, у якій і справді іде весела підготовка до свята, іде справжнє, реальне життя з різними його сторонами, глядача не полишає. Більше того, створюється враження, що усі присутні в залі є його частиною.

«Цю виставу ми створили не завдяки тим обставинам, які нас оточують, а  наперекір їм. Як кажуть, ми не здамося і будемо сміятися наперекір ворогу, який нас атакує», – каже режисер В’ячеслав Жила.

Переглянути різдвяний мюзикл «Пекельна спокуса» на сцені Тернопільського обласного академічного драматичного театру імені Тараса Шевченка можна буде ще сьогодні, 25 та 31 січня. Початок вистав о 18 годині.

Запис Тернополян запрошують у драмтеатр на “Пекельну спокусу” спершу з'явиться на обласТь.

Вхід на виставу вільний! За бажання ви зможете залишити донат на потреби Збройних Сил України у спеціальних скриньках благодійного фонду БО БФ “Покрова Чортків”.

Запис В Чорткові ставитимуть музичну комедію “Фараони” спершу з'явиться на обласТь.

Десяток людей  – серед них і молодь, і зрілі за віком – зненацька регочуть на весь голос і так само несподівано починають ридати. Потім якийсь час вони жонглюють тенісними м’ячиками та уважно роздивляються власні долоні. Так проходять заняття «Тернопільського тимчасового театру» – зовсім не схожі на класичні репетиції театральної трупи. Але цей гурт – не актори у традиційному розумінні слова. У майбутній виставі «Без назви» кожен із них гратиме самого себе. Учасники театру – внутрішньо переміщені особи у Тернополі. Режисер і тренер Ігор Кусяк посвячує їх в ази ораторського мистецтва та театральної майстерності. Вони вчаться володіти своїм тілом, контролювати емоції, взаємодіяти на сцені та реагувати на емоції публіки.

Підготовці постановки передувало проведення глибинних інтерв’ю, в яких дехто чи не вперше ділився своїм травматичним досвідом переживання війни. Адже основа вистави – це справжні історії та живі монологи.

Я побоювалася цих інтерв’ю: чи впораюся з власними емоціями від почутого?  Але після розмов із учасниками ми з колегами не почувалися виснаженими, а навпаки – наснаженими. Коли ми говоримо про переселенців, то розуміємо, що це люди, які через війну втратили дім, часто – роботу, своє звичне коло спілкування, а подекуди – набагато більше. Ми очікуємо, що ці люди чогось потребують, – каже менеджерка «Тернопільського тимчасового театру» Марічка Юрчак. – Але мої враження від спілкування у процесі втілення цього сміливого проєкту цілком протилежні:  переселенці можуть дати набагато більше, ніж потребують взяти. І що це – енергійна нова сила у Тернополі, для якої ми маємо напнути вітрила. 

Проєкт «Тернопільський тимчасовий театр» поставив за ціль допомогти адаптуватися ВПО у локальній спільноті міста через культуру. Через театр, що сам по собі має терапевтичну дію як для глядача, так і для актора.

Працює над постановкою режисер, тренер з ораторського мистецтва та асоційований член Національної асоціації гештальт терапевтів України Ігор Кусяк.

Із напрямком «вербатім» у театральному мистецтві я познайомився у такому далекому сьогодні 2009 році на фестивалі «Курбалесія» у Харкові, де я із молодіжним тернопільським театром «Калейдоскоп» представляли виставу «Різниця» А. Вишневського (ми були першими та останніми учасниками з Тернополя на легендарному фестивалі), – пригадує Ігор. – Ідея поставити виставу у жанрі докудрами супроводжувала багато років, хвилювала мене як митця. У Тернополі нічого подібного ніколи не було. Тож така вистава має стати цінним мистецьким продуктом для місцевих поціновувачів неформального театру. По друге, надважливо закарбовувати сьогоднішні неймовірно складні, кровопролитні події у мистецьких формах. Закарбовувати також нашу силу духу, неймовірний спротив агресії, історії людей. Закарбовувати трагедії, які принесла війна у багато українських родин, сімей, які втрачають рідних, втрачають рідні помешкання, рідні міста. Закарбувати для сучасників цієї війни, і для наступних поколінь.

Учасники проєкту – українці з Херсону, Києва, Чернігова, Маріуполя, Луганщини – дуже вмотивовані, чимало з них мали попередній сценічний досвід. Заняття в театрі для них – це і втілення мрій, які у житті «до» залишалася десь на узбіччі, і повернення до улюбленої справи. А найголовніше – можливість виговоритися і бути почутим. На сцені озвучать вісім історій.

Я буду розповідати свою історію про те, як стрес і травма знищили моє життя. Я думаю, що у всіх такі самі приблизно історії, але ролі різні. В мене буде історія про мене, про моє кохання, яке зруйнувалося, — говорить Ніна Симчишин, киянка, яка у березні 2022 року переїхала до Тернополя. 

У процесі підготовки ВПО взаємодіють із представниками локальної арт-сцени: відеосупровід для вистави готує митець, учасник формації ZSUF Богдан Супрунюк; над музичним акомпанементом працюють місцеві музиканти. Афішу створила дизайнерка з Херсону Світлана Ісаєва.

Запис 7 жовтня тернополян запрошують на прем’єру вистави за участю ВПО спершу з'явиться на обласТь.