«Там були дуже негативні коментарі про таку закинуту, страшну ситуацію, і я зранку зірвалася й кажу до чоловіка: “Я не можу, я йду там приберу, бо це страхіття”. Прийшла, хоча я ніколи раніше сюди не заходила, якось і страшно було, і не думала, що тут такий стан страшний. Коли відкрила двері — то дійсно було сумно і страшно. Був всякий шлак, будівельні матеріали, осипалась трохи штукатурка. Перше, що я зробила – прибирала верх. Виносила все на вулицю, біля дороги. Пізніше вже набралась сил і відваги, і спустилася вниз”.

Жінка розповіла, черепів у трунах вже не було. Знайдені кістки сама поскладала назад у труни, викинула гнилі дошки та сміття і підмела.

“Я більш-менш дивилась по розмірах: де більші — значить був чоловік. Дитячі малесенькі кості я знайшла пізніше, їх теж поклала”.

Ольга — не перша у своїй родині, хто опікується цією капличкою. Каже, її дядько власним коштом зробив тут дах.

“Капличка вціліла тільки завдяки тому, що на ній був побудований дах. А дах зробив мій вуйко, це двоюрідний брат мого дядька, Джус Євген Миколайович. Це десь було напевно в 90-х роках”.

Надалі, розповіла жінка, планує звернутися до когось з краєзнавців чи археологів, аби дослідити цю каплицю. Директор Теребовлянського музею-майстерні Ярослав Ярошевський розказав, наразі про цю каплицю відомо дуже мало.

“На жаль, інформації про гробівець в музеї у нас дуже мало. Все знаємо тільки з відкритих джерел в інтернеті. Єдине, що відомо — те, що гробівець належав родині Скарбків і Лосів. По відомостях, які є в інтернеті, це гробівець збудований на початку 19-го століття і освячений десь в 1841 році”.

За словами директорки обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Марини Ягодинської, каплиця не перебуває на обліку пам’яток культурної спадщини.

Запис Жінка з Тернопільщини самостійно прибрала закинуту каплицю-гробівець на цвинтарі спершу з'явиться на обласТь.