Це експонати із фондів Національного заповідника «Замки Тернопілля». Заповіднику їх свого часу подарував чоловік художниці Микола Барановський – редактор видавництва «Логос».

До експозиції увійшло 50 графічних творів, в яких – цілий казковий світ, сповнений тепла і доброти.  Серед малюнків – ілюстрації до книг «По сто діток у хаті» М.Петренка, «Шпаки на колесах» О.Сенатович, «Мудрий слон» В.Поліщук та інші. Зіновія Юськів народилася 18 травня 1953 року у Львові. Закінчила Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Працювала в галузі станкової графіки і книжкової ілюстрації. Зіновія Юськів була активним учасником львівських, республіканських і міжнародних виставок, лауреатом численних конкурсів, нагороджена преміями і дипломами за художнє оформлення та ілюстрацію книжок і журналів. Перелік видань, у яких вона брала участь, вкладаючи душу і мистецький хист, сягає сотні. Зокрема, захоплюють, створені нею персонажі до народних казок та дитячих книг. В кожному сюжеті – щирі почуття любові до рідного краю.

Працівники музею запрошують тернополян відвідати цю цікаву, надзвичайно добру та світлу виставку ілюстрацій.

Запис У Тернопільському обласному художньому музеї діє виставка ілюстрацій до казок львівської художниці спершу з'явиться на обласТь.

Сашко розповідає: Малює картини після занять у школі. На одну роботу витрачає від одного до чотирьох днів, найбільше часу у юного художника, забирають роздуми над втіленням нового витвору. Найбільше любить писати картини про Україну. Вчитель Сашка, заслужений художник України Микола Дмітрух зізнається, що талант хлопця, помітив не одразу.

На картинах Сашка квітнуть сади, живуть тварини, злітають літаки і космічні кораблі. Найкраще твориться юному художнику після занять у школі. На одну картину витрачає від одного до чотирьох днів. Юний митець зізнається: найважливіша у процесі – ідея, найбільше часу забирають роздуми, як її втілити найкраще. Улюблений сюжет – про Україну. Серед малюнків школяра – багато на тему війни. Усі вони писались з мрією про якомога швидшу перемогу України. Виставку Олександра Багана в Художньому музеї можна оглянути упродовж двох наступних тижнів.

Запис У Тернопільському музеї відкрили виставку юного художника Олександра Багана спершу з'явиться на обласТь.

Експозицію виставки склали твори із фондів Художнього та Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Антін Малюца – графік і живописець, мистецтвознавець, критик, публіцист, культурний діяч, уродженець с. Токи на Підволочищині. В Україні він здобув початкову і фахову освіту, тут відбулося його мистецьке становлення, але, на жаль, через перипетії ІІ світової війни змушений був залишити Батьківщину і виїхати за кордон. Там, переборюючи життєві труднощі і виклики долі, зайняв достойне місце серед мистців української діаспори, не переставав щиро, усіма своїми талантами працювати для України.

З доповідями про життя і творчість мистця виступили працівники художнього музею: заступник директора Ольга Ваврик, головний зберігач Наталія Піщев, старша наукова співробітниця Вікторія Козловська, провідна наукова співробітниця Оксана Мацьків.

Про фонд Антіна Малюци в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї розповіла головний зберігач фондів Ірина Ленчук.

Захід відвідали студенти кафедри образотворчого мистецтва, дизайну ТНПУ ім. В. Гнатюка.

Виставка триватиме до 2 березня.

Запис В одному з Тернопільських музеїв відбувся вечір пам’яті Антіна Малюци спершу з'явиться на обласТь.

Отже, картина Марії Приймаченко (Примаченко) «Жовтневі волошки» (1978. Гуаш, папір).

Кілька цікавих фактів про художницю:

1.Марія Приймаченко (Примаченко) народилася 30 грудня 1908 (12 січня) 1909) р. в селі Болотня, на Київщині. Батько був теслею, мати – визнаною вишивальницею. Сама Марія прекрасно вишивала.
2. У дитинстві перехворіла на поліомієліт: В подальшому усе життя мисткиня переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями.
3. До цих пір сперечаються про те, як правильно пишеться прізвище художниці. У своїй статті режисер Лесь Танюк писав: «Одного разу я запитав її (Марію Примаченко ):- Так ви, Марія Овксентіївна, Приймаченко чи Примаченко? – Приймаченко, – без сумнівів відповіла вона. – Приймаченки ми, з «Приймаків»». Водночас, в інтерв’ю газеті «Сегодня» (від 8.02.2010) невістка художниці Катерина Приймаченко розповіла, що у свідоцтві про народження Марії Оксентіївни літери «Й» немає.
4. Малювала картини однаково вправно і лівою і правою рукою.
5. Пізнала в житті щастя любові (хоча чоловік загинув на фронті) і щастя материнства: її син Федір — теж народний художник, він був її учнем і другом.
6.Наприкінці червня 2006 з будинку художниці вкрали 77 картин. Частину з них вдалося повернути. Цей випадок вплинув на здоров’я сина Федора, який жив у будинку матері. А його родина стала обережнішою з непроханими гостями (будинок художниці завжди був відкритий для відвідувачів).
7.У 1937-му картини Марії Приймаченко виставляли в Парижі. Є легенда , що тоді іспанський художник Пабло Пікассо зазначив, що, якби вона жила у Франції, могла б стати відомішою, ніж він.
#мистецтво_непідвладне_карантину

Запис На Тернопільщині музей розпочав дистанційний мистецький інфопроект спершу з'явиться на обласТь.