Сльози на очах та гучні аплодисменти – такою була реакція глядачів на моновиставу Херсонського обласного драмтеатру “Позивний “Горобчик”, яку представили в Тернополі 8 жовтня. Про це повідомляє “Терен“.
Моновистава створена за мотивами п’єси Наталки Ворожбит “Погані дороги”. Роль головної героїні виконала Заслужена артистка України Тетяна Проворова, яка прожила 9 місяців в окупації. Створили виставу у Херсоні свідки російських злочинів, які перебували під постійними обстрілами ворога. Прем’єра відбулася у вересні 2023 року у надзвичайно складних умовах – у місті на лінії фронту, яке відділяють від ворога всього 3 кілометри та води Дніпра.
Перебуваючи в окупації, я була впевнена, що повернусь на сцену, просто не знала коли, і це лякало, бо це наша робота – це наше життя. Після звільнення Херсону ми починали із невеличких концертів у бомбосховищах, але атмосфера там була дуже особлива, адже людям теж цього не вистачало. Ми розуміли, що глядачам це необхідно і почали ставити нові вистави, нас це надихало, — розповідає Тетяна Проворова.
Моновистава «Позивний горобчик» — це про війну, кохання та реалії, які переживають наші захисники на полі бою. Головна героїня — Наталя, із позивним «Горобчик», захищає Україну у лавах ЗСУ. Щодня вона перебуває на межі життя і смерті, в найважчі моменти згадує про воїна Сергія з позивним “Відьмак”. Самі він вперше привіз її на фронт, показав війну та став коханням її життя.
Після перебування в окупації, мені є що показати глядачам і я сподіваюсь, що після перегляду вистави ніхто не вийде пустим. Моя героїня — звичайна жінка, яка була журналісткою, однак її життя перевернулось із ніг на голову через війну. Ця вистава — це як новела про кохання на війні, яке обривається, — каже актриса.
Афішувати вистави у своєму місті артисти Херсонського драмтеатру не можуть, адже вони під постійним наглядом ворога. Як розповів директор Олександр Книга, їхній театр дуже схожий на тернопільський, але із трьохсот вікон, у їхньому вцілілих лише п’ять.
Ми намагаємось їздити містами, показувати свою творчість. Робимо це за кошти благодійників, виграних грантів, адже власних у нас немає. Наша мета — знаходити херсонців у різних куточках України та за її межами, адже зараз як ніколи важливе єднання та показати, що Херсон — це Україна і ми вистояли, — розповідає Олександр Книга.
Після завершення вистави, глядачі стоячи аплодували та не стримували сліз, адже побачене вразило до глибини душі.
Це не просто вистава — це емоційний досвід, що занурює в світ переживань і боротьби наших героїв. Акторка зуміла передати всю силу і вразливість своєї героїні, викликавши в мене дуже різні емоції: і гордість, і переживання, і сльози. Тема актуальна і важлива. Вистава нагадує про справжню ціну свободи і мужність тих, хто захищає нашу країну. Такі постановки необхідні, адже вони надихають та підкреслюють силу духу українців, – ділиться емоціями глядачка Олена.
На моновиставу прийшла й переселенка з Херсонщини Поліна Дайнега. Вона з травня 2022 року проживає у Тернополі, адже довелось виїхати з рідного міста через окупацію, утиски росіян та постійні обстріли. Каже, ледь стримувала сльози під час показу вистави.
Я відчувала, що це буде фурор, що це буде неперевершено, бо вже неодноразово була на виставах за участю Тетяни Проворової. Я знала, що у тандемі з режисером Сергієм Павлюком вони змусять глядачів затамувати подих. Готувала хусточку для сліз, але вдалося стримати свої емоції. Особливо розчулив момент, коли героїня вистави молилася, тримаючи замість свічки запальничку в руках. Для мене “Позивний “Горобчик” – про мирний Херсон, про повномасштабне вторгнення, про окупацію і біль людей, які вже понад два роки змушені виживати, мріяти, кохати під обстрілами. Я дякую Херсонському драмтеатру, що дають стільки емоцій навіть за 1000 кілометрів від дому, – поділилася враженнями Поліна.
Мітки: вистава, Позивний Горобчик
