Наша краянка Іванна Блажкевич – українська дитяча письменниця, громадська діячка та просвітниця, постать багатограння і значуща – стала об’єктом дослідження професора історичного факультету ТНПУ Миколи Бармака.
У співавторстві з Мар’яною Чорною науковець написав книгу на багатому документальному матеріалі.
Видання побачило світ в межах державного книжкового проєкту до 30-річчя Незалежності України.
Про це розповів автор на своїй сторінці у ФБ.
«Наш проект «Іванна Блажкевич. Жінка незламного духу» за результатами проведення Міністерством культури та інформаційної політики України, Українського інституту книги мистецького конкурсу на тему: «Книжкові проекти до 30-ї річниці Незалежності України» здобув перемогу. Незабаром 1000 примірників 400 сторінкового видання розійдуться по бібліотекам», – повідомив Микола Бармак.
Ця праця – одна із небагатьох спроб висвітлити на основі архівних документів, щоденників, спогадів та інших матеріалів життєвий шлях однієї із активних організаторок жіночого руху Галичини, провідної діячки українського кооперативного руху, педагога, дитячої письменниці, уродженки Тернопільщини Іванни Блажкевич, яку називали «жінкою непоборної волі» та «незламного духу», яка була «неугодною жодній владі».
Автор розповідає, що наукове опрацювання епістолярної спадщини Іванни Блажкевич тривало більше десяти років. Переглянуто тисячі унікальних архівних сторінок, прочитано сотні карток, листів, газетних заміток, спогадів родичів, відомих людей, які особисто знали Блажкевич.
Микола Бармак каже, що працювати над цією книжкою було надзвичайно складно: «Часто занурюючись в глибокий стан зневіри, піддавались сумнівам у власних можливостях опрацювати такий пласт історичних документів. І це цілком закономірно, адже листи належать до найбільш «важких» джерел з погляду наукового аналізу. Труднощі полягали не лише тому, що вони мають яскраво виражене соціальне підґрунтя: висвітлюють історичну дійсність, певне суспільне середовище, інтереси, емоції, особисті переконання і погляди, а й тому, що матеріали, які представлені в епістолярних текстах з урахуванням нюансів слововжитку, ідіостилю (розібрати почерк і т.п.) прочитати і проаналізувати дуже важко».
Але листування для Іванни Блажкевич було одним із засобів її спілкування, де поступово розкривалося її справжнє «живе» автентичне обличчя: від запису до запису, від листа до листа, з усіма суперечностями і складнощами характеру, позбавлене редагування.
Крім того дане дослідження демонструє, як з допомогою листів заповнюються прогалини у відображенні подій, доби, епохи.
