На Тернопільщині чоловік повернувся з фронту й зайнявся різьбярством

Тернополянин Микола Николюк повернувся з фронту і призвичаюється до життя в тилу. Доглядає за 85-річним батьком та різьбить по дереву. Виготовляє іконостаси, дерев’яні статуетки.

Він розповів, що різьбою по дереву займається 40 років.

“Перші мої різці, здається, мій дід подарував. Починав років з 12-ти різати. Сліди на руках ще полишалися, коли я бабі ложку різав в селі”.

За професією він столяр-верстатник. Працював у школі народних ремесел. Зараз має власну майстерню, де створює дерев’яні вироби. За 40 років виготовив 10 іконостасів. Його роботи є в церквах Тернополя, Києва, Донецька.

Чоловік розповів, до 2014 року виконував замовлення в храмах Москви.

“З початком війни, усі зв’язки з Росією обірвав. Прірва. Прірва між нами”, – каже майстер.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік добровольцем пішов на фронт.

“Двадцять четвертого числа – це шок був для всіх. На другий день починав щось думати. І на третій день вранці я вже прибув, записаний у військову частину, почалась служба. Ми були і в Харківській, і в Донецькій областях”.

Найбільше тоді хвилювався за рідних, які лишились у Тернополі, зокрема за дружину, сина та 85-річного батька.

“Доводилось попереджати, що зв’язку може не бути і 10 днів. Хоча я йому від першого дня брехав, що я в Хмельницькій області на блокпості”.

За його словами, на війні підбадьорювала підтримка місцевих жителів та волонтерів.

“Як вони нас бачили, щось домашнє приготували – принесли поїсти. Ми в свою чергу їх годували. Тушківки, які залишилися, ми розвозили по селах. Волонтери – це окрема розмова. Якби не вони, нам би було дуже кисло. Ну, і наші хлопці. Вони – найкращі. Дзвінок другу – приїжджає машина. Одна, друга. Ми ж їхали туди на автобусах, а зараз в хлопців 4-місний джип”.