Навчання онлайн стало звичною частинкою нашого життя. Дуже раптово, різко, вимушено, несподівано як для батьків, так і для освітян. Саме тому так багато і часто говорять про проблеми, пов’язані з онлайн-навчанням, і дуже рідко – про його переваги.
Це зрозуміло: батьки стикаються з величезними труднощами: від проблем з наявністю чи налаштуванням техніки, мотивацією дітей до часто низького рівня подачі матеріалу чи навіть перекладання великої частини роботи на них. З іншого боку, вчителі теж потрапили у складне становище – потрібно було за дуже короткий час створити онлайн-формат з нуля, а далі – постійно підтримувати його рівень і покращувати.
Та чи є у такому форматі переваги, і як же ж зробити онлайн навчання дійсно зручним для всіх, ефективним і повноцінним – якщо вже ми змушені використовувати саме цей формат? Очільниця приватної школи ThinkGlobal у Тернополі Наталія Ткачук ділиться думками з цього приводу.
Чому онлайн-навчання – це добре?
- Воно, як мінімум, є. Якщо наші діти не мають змоги відвідувати навчальні заклади, то це добре, що вони можуть працювати у іншому форматі.
- Це – необіхдний і сучасний формат. Діти отримують чудову практику роботи онлайн вже з малого віку, вчаться користуватись зручними ІТ-інструментами, досліджувати, відповідати за власні результати самостійно тощо. Це – виклики сучасного світу, і добре, що ми вчимо дітей з ними справлятись вже і зараз.
- Відкритість та доступ. Завдяки онлайну школи стають відкритіші для батьків, їм легше зрозуміти та оцінити, як відбувається навчання їх дітей. Також вони можуть отримати доступ до різних онлайн-програм та обрати будь-яку з них, а не лише віддати дитину у найближчу школу чи навіть найкращу школу міста – ми не обмежені у розташуванні.
Це лише частина переваг, які отримують діти завдяки онлайну. Та про будь-які переваги можна говорити лише тоді, коли ми вирішимо критичні проблеми онлайн-навчання, бо вони перешкоджають отримати будь-які переваги. Тому спробую спершу виділити ці ключові проблеми та подивитись на них під іншим кутом.
Проблема 1: “діти не хочуть вчитись”
Перша проблема, яку озвучують батьки – набагато нижча мотивація дітей до навчання, коли вони вдома. Частково це так: сам факт знаходження в іншому середовищі, в просторі школи налаштовує дітей на навчання. Це добре розуміють ті, хто може порівняти, що таке – робота в офісі, і робота з дому. Та ми можемо спробувати допомогти дитині налаштуватись на навчання. Ось кілька простих, але дуже важливих правил:
- чітко визначений час для навчання (це часто вирішується розкладом уроків, але йде мова і про самостійну роботу – варто чітко виділяти певні години, зробити їх постійними);
- регулярні активні перерви – саме активні, фізична зміна обстановки (з-за комп’ютера вставати обов’язково!)
- ритуали – одягнутись як до школи; забрати зі столу все зайве (чай і булочки будуть пізніше) і поставити лише зошити і книги і т.д.;
- три “кити” ефективного навчання: “я не сонний”, “я не голодний”, “я добре себе почуваю”. Це треба перевіряти обов’язково, інакше про жодне ефективне навчання не буде йти мови;
- використовувати лише позитивне підкріплення.
Це з боку батьків – з боку вчителів теж є корисні правила: тримати фокус уваги, слідкувати, щоб дитина не пропустила незрозуміле для неї, постійно надавати зворотній зв’язок тощо. Та слід зрозуміти, що насправді тут йдеться не про мотивацію, а про налаштування на навчальний процес. Тому що мотивація у учнів однакова. Чи то офлайн, чи онлайн. Просто раніше ми як батьки не бачили цього – бо весь процес відбувався поза нашими очима. А секретів онлайну тут немає. Якщо вчитель уміє запалити дітей ентузіазмом та мотивувати, то він це робить незалежно від формату.
Проблема 2: “вчителі не вміють працювати онлайн. Доводиться пояснювати і виконувати все самим. Батьки мусять стати вчителем своїй дитині”
Тут проблема часто реальна. Не всі вчителі, які уміло і якісно працюють офлайн, одразу змогли перелаштуватись на інший формат. Крім того, Кабмін обмежив час уроків онлайн – до 30, 20 і навіть 15 хвилин (для наймолодших). Звісно, зменшення часу втричі впливає. Вирішити проблему можна, поділивши клас на 3 менші підгрупи, щоб встигнути попрацювати з усіма учнями.
Але, насправді, тут у більшості випадків теж не винен сам формат. Питання в тому, що раніше ми, як батьки, не бачили і не розуміли, наскільки ефективним чи неефективним було навчання дитини в офлайн режимі. А тепер це стало відкритим і видимим.
З іншого боку, можна обрати іншу школу, чи іншого викладача – який добре працює саме в онлайн-форматі, добре розуміє, як налаштувати зворотній зв’язок з дітьми через екрани, як тримати фокус уваги тощо. Проблема тут для батьків в тому, що потрібен час для пошуку, аналізу, перевірки… Це не так просто.
Варто розуміти, що не можна узагальнювати і просто протиставляти “школу офлайн” – “онлайн-навчанню”. Є і офлайн з низьким рівнем якості освіти; і є дуже хороші онлайн-рішення, які працюють навіть краще, ніж офлайн. Адже і школи є різні, і вчителі – різні, і один і той же урок може бути ефективним на 80% у хорошого викладача, і на 0-10% – у іншого. Тому варто пошукати саме школу з якісною освітою і серед них обрати ту, в яких і онлайн налаштований максимально якісно.
Проблема 3: “немає соціалізації дітей, командної роботи”
Знову ж таки – це більше наш стереотип, бачення. Ми, батьки, з іншої епохи. Наші діти уже “digital-native”, народжені у світі технологій, і для них фізична присутність в обмеженому просторі менш важлива, ніж, наприклад, приналежність до якоїсь онлайн-спільноти. Можна і варто пробувати побудувати спільну діяльність онлайн, навчити дітей уже з малечку якісно комунікувати в онлайн-групах, розуміти їх особливості і правила. Це, до речі, ще одна з переваг онлайн-навчання: набуття дітьми навичок ефективної онлайн комунікації.
Це проблема не дітей, а, швидше, вчителів, які не так легко перелаштовуються в онлайн. Але хороша підготовка викладачів питання вирішує. Вони вміють і знають:
- як сформувати групу в команду, навіть без фізичного перебування в одному просторі;
- як і коли дозволити учнівські “чати”, коли діти просто спілкуються між собою (це не має бути під час уроку, а окремо виділений час!);
- як створити атмосферу спільної роботи, спільної діяльності тощо.
Так, це все одно не заміняє атмосфери офлайн. Але велика увага до таких деталей може зробити онлайн-навчання набагато цікавішим і повнішим.
Чи може онлайн-навчання бути на 100% таким же ефективним, як і офлайн?
Якщо не на 100%, то на 80-90% – точно. Якщо всі три учасники навчального процесу – учні, школа та батьки – об’єднають зусилля, то можна звести проблеми до мінімуму, і використовувати переваги онлайну по максимуму. Зі сторони батьків – це позитивне підкріплення і допомога в організації та підготовці до навчання (дивіться поради вище). Та найголовніше, мабуть – це вибір правильної школи, з якісною освітою апріорі, незалежно від формату, та з підготовленими до онлайну викладачами.
Зі сторони школи:
- адаптувати програму до онлайну (більше інтерактиву, взаємодії з учнями);
- налаштувати інструменти: онлайн-клас, середовище для роботи, місце зберігання матеріалів, онлайн-канали комунікацій, інтерактивні ігрові навчальні платформи чи додатки тощо;
- підготувати вчителів та техніку.
Та найважливіше – постійно підтримувати діалог, допомагати один одному (школа – батькам, а батьки – вчителям), концентруватись на досягнутому і постійно шукати кращі, більш дієві рішення.
