У неділю, 19 жовтня 2025 року, з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Теодора Мартинюка, при парафії Всіх святих українського народу у місті Тернополі відбулося відкриття “Простору Покров” – Центру душпастирства родин полеглих у війні.
Відкриття розпочалося спільною молитвою Панахиди за загиблих Героїв України. Богослужіння очолив архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк у співслужінні архиєпископа-емерита Василя Семенюка та єпископа-помічника Володимира Фірмана.
Після молитви владика Теодор звернувся до присутніх родин українських воїнів зі щирим і глибоким словом розради, підтримки та духовної надії. Митрополит наголосив, що молитва за полеглих – це не разова подія, а жива нитка духовного єднання між тими, хто залишився, і тими, хто вже увійшов у вічність.
“Ми зібралися сьогодні у цьому храмі, щоб спільною молитвою – Панахидою – єднатися з усіма нашими захисниками і захисницями, які віддали своє життя, обороняючи рідну землю. Бо молитва за полеглих – це не одноразовий обряд, …це постійний духовний зв’язок, який ми підтримуємо з нашими воїнами. Ми єднаємося не лише словами – ми єднаємося серцем”, – сказав архиєрей.
Митрополит наголосив, що Церква не просто згадує загиблих у молитві, але продовжує їхню справу – служіння любові, правди і добра.
“Ми не зібралися для того, щоб плакати чи замикатися у власному болю. Ми хочемо чинити добро. Ми хочемо продовжити боротьбу, яку провадили наші сини й доньки. Ми хочемо бути голосом нашого народу”, – підкреслив владика Теодор.
У своїй проповіді архиєрей звернув увагу, що єдність із полеглими захисниками – це також наше покликання, бо у спільній пам’яті зроджується сила народу.
“Трагедія, яку ворог приніс на нашу землю, біль втрат – це тягар, який ми несемо вже від 2014 року. Але у цьому болі ми єднаємося. Бо єдність з тими, хто віддав життя, – це святе покликання для нас. Саме молитва об’єднує нас зараз. Ми зібралися, щоб засвідчити: ми пам’ятаємо всіх, хто загинув у бою. Це наші друзі, наші захисники, наші герої. І ми особливо єднаємося з вами – рідними і близькими, які сьогодні тут присутні”, – промовив архиєпископ.
Він також наголосив, що віра у воскресіння і Божу присутність серед болю дає силу продовжувати життя і служіння:
“Ми зібралися не для жалоби, а для свідчення. Бо після відходу наших воїнів саме на нас покладено обов’язок продовжити їхню місію. І це правильно, дуже правильно. Кожна мати, кожен батько, дружина, син чи дочка – усі ми покликані свідчити, що нас неможливо зламати, бо з нами Бог. І тому нас неможливо подолати”.
Митрополит Теодор закликав бачити в новому “Просторі Покров” не лише приміщення, а святе місце духовної сили, молитви й пам’яті, де Бог об’єднує живих і спочилих у своїй любові:
“Цю силу ми черпаємо від Бога. Саме тому ми тут – у Його храмі. І це місце стає для нас осередком Божої сили, простором пам’яті, єдності і надії. Бо в єдності народу є його міць, а в єдності – наша віра і наша витривалість”.
На завершення владика згадав героя України Віктора Гурняка, який у 2014 році став одним із перших добровольців, що пішли боронити Україну.
“Вікторе, ми продовжуємо твою справу. Ти віддав своє життя, а нам залишив священний обов’язок – нести цей вогонь далі. Ми пишаємося тобою. Ми разом – у молитві, у любові, у боротьбі за наше майбутнє. Бо Україна перемагає. Бог – з нами”.
Після проповіді митрополит здійснив Чин освячення простору.
Мету і завдання Центру представив відповідальний за душпастирське служіння – о. Михайло Канчалаба:
“”Простір Покров” – це передусім душпастирський центр, через який Церква прагне огорнути молитвою, любов’ю, духовною опікою та підтримкою сім’ї і родини, які втратили своїх рідних у війні”.
Участь у відкритті взяли представники влади, громадськості, парафіяни та родини загиблих воїнів. Після урочистостей усі присутні мали нагоду до щирого спілкування, знайомства та спільного частування.
Центр “Простір Покров” діятиме при парафії Всіх Святих Українського Народу (м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 41А, конт. тел.: 096 5772517), адміністратором якої є о. Роман Чубара. “ПОКРОВ” – це простір любові та пам’яті, молитви і надії, підтримки і ділення досвідом родин, які втратили своїх рідних у час війни. Тут серце Церкви б’ється поруч із серцями тих, хто несе біль, але водночас зберігає віру і світло надії”.
Мітки: простір покров, церква
