Сьогодні вночі стало відомо про обмін полоненими. Троє тернополян, які 4 місяці були у полоні в окупантів нарешті повернулися до дому. Парамедикиня з Шумщини “Пташка” Катерина Поліщук, тернополянин Михайло Діанов та майор Арсен Дмитрик уже на рідній землі. Загалом обміняли 215 полонених азовців. Що відомо про Героїв з Тернопільщини?
“Пташка” Катерина Поліщук
Україна і світ дізналися про парамедикиню із позивним “Пташка” навесні 2022-го, коли соцмережами розлетілось відео за її участі. На ньому в підвалах «Азовсталі» тендітна дівчинка співає пісні ОУН-УПА. Цим відео Пташка хотіла привернути увагу світу до поранених цивільних та військових у Маріуполі. Родом Катерина Поліщук із Шумщини. Чотири місяці тому, 19 травня, «Пташка» разом з іншими медиками і військовослужбовцями ЗСУ, виконуючи наказ українського командування, вийшла з заводу «Азовсталь». Усі оборонці «Азовсталі» потрапили у російський полон.
Навчалася дівчина в Тернопільському мистецькому коледжі ім. Соломії Крушельницької. 24 лютого поїхала до Маріуполя. Після того як російські війська розбомбили шпиталь, допомагала гарнізону «Азовсталі».
16 вересня у соцмережах Росії оприлюднили відео з Катериною Поліщук. Коли саме записане це інтерв’ю з 21-річною військовополоненою, невідомо. На відео дівчина розмовляє українською і розповідає, що її основна місія – надавати медичну допомогу, однак російські пропагандисти називають її снайпершою й позиціонують, як небезпечну військову. В кінці відео, вони запитують в людей на яке покарання заслуговує дівчина.
Однак, Катерина Поліщук разом з іншими військовополоненими “Азовцями” була визволена 21 вересня.
Михайло Діанов
Михайло Діанов – захисник з Тернополя, морський піхотинець, який став захисником Маріуполя. Увесь світ дізнався про Героя після публікацій світлин захисників з «Азовсталі», які зробив і виклав у мережі боєць «Азову» Орест, він же Дмитро Козацький.
Перед визволенням військового його рідні востаннє спілкувалися з ним ще 18 квітня. Вони дізналися про поранення Михайла – кульові в обох ногах та роздроблену кістку правої руки. Мама військового, чекаючи сина з полону, почала збирати гроші на його лікування. Для цього жінка продавала власноруч сплетені іграшки.
6 лютого 2020 року Михайло Діанов написав на своїй фейсбук-сторінці пост: «Я можу померти як і коли завгодно — вирішувати не мені. Але в моїх силах вирішувати, як жити. Відважно чи тихо. Ось тут я просто всесильний. Це очевидно. Це аксіома. Якщо у світі відбувається щось погане, можна не робити нічого, а можна зробити щось. Нічого я вже пробував».
Арсен Дмитрик
Повертається до рідних Бережан і Арсен Дмитрик. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня бережанця, бійця полку “Азов” НГУ капітана Арсена Дмитрика. Указ про нагородження президент підписав, коли Арсен Дмитрик разом з іншими азовцями ще був у полоні.
Їхні обличчя стали символом віри і нескоренсті. З такими захисниками Україні не страшний жодний ворог. Кожен військовий, який бореться за нашу свободу – уже Герой.
