Герой зазнав важких поранень у бою на Донеччині 5 листопада. Його життя намагалися врятувати у лікарні Дніпра, проте 14 листопада серце Володимира Матвіїва зупинилося.
У рідному селі Висипівці Озернянської громади з воїном попрощалися батьки, брат, кохана дівчина та уся рідня, місцеві жителі та побратими.
«Володя мріяв стати поліцейським. Після закінчення Висиповецької школи вступив у Національну академію внутрішніх справ у місті Києві. Добре вчився, займався спортом, був веселим і товариським. Коли в лютому цього року оголосили набір в штурмову бригаду Національної поліції «Лють», він став одним із перших добровольців бригади. Попри юність, хлопець з невеликого села сміливо боронив свою державу від окупанта».
Співчуття рідним і близьким…
Вічна пам’ять і слава Герою!
