Воїна зустрічали на колінах односельці в Озернянській громаді від Воробіївки до Нестеровець. Молодь встелила дорогу зеленими гіллями.
Уздовж всього шляху люди схилялись перед Героєм, який віддав у боротьбі за Україну своє життя, розповіли в Озернянській ОТГ.
Рідне село Богдана Кокайла – Нестерівці. Тут він виріс, змужнів, всі люди стали рідні. Навчався у початковій школі, яка сто років тому була будинком відпочинку для великих зірок Української культури, мистецтва, етнографії, фізики, хімії. У село приїжджали гостювати знамениті брати Барвінські, Іван Пулюй, Пантелеймон Куліш.
Нестерівчани зустріли Героя на початку села, взявши церковні хоругви. І довгою колоною проводжали Богдана додому, йдучи декілька кілометрів вздовж сумної природи. Його в рідній хаті чекали батько й мати.
«Ми, навіть, не знаємо, де саме Богдан служив. Коли дзвонив, то все казав: «Мамо, тату, не переживайте. Не питайте, де я. Воно вам нащо»?… Зі мною все добре. Скоро має бути відпустка, приїду…» – поділилася згорьована мама Героя.
Богдан служив строкову в Українській армії. Потім став добрим майстром, працював у Тернополі в будівельній компанії. Незадовго до 24 лютого отримав документи на роботу в Польщі. Не поїхав. Пішов захищати рідну землю від окупантів. Одного разу він таки побував закордоном – проходив з побратимами військові навчання.
«Він був такий, про яких кажуть, що добра душа. Дуже багато допомагав, хто би його не просив у селі», – розповідають мешканці у Нестерівцях.
Тепер Богдан Кокайло серед Пантеону Українських Лицарів.
Похорон Героя Кокайла Богдана Володимировича в селі Нестерівці розпочався сьогодні, 24 січня, о 12:00 годині.
Щирі співчуття рідним і близьким Богдана Кокайла…
Вічна слава і пам’ять Герою!
Мітки: російсько-українська війна
