Сьогодні, у другу Неділю після П’ятидесятниці, окрім інших свят, віряни вшановують Чудотворну Ікону Божої Матері Тернопільської.
Ця святиня прославилася ще у XVIII столітті, коли, під час Великого посту 1730 року, в хаті побожної родини тернопільського шевця Маркевича заплакав образ Матері Божої.
Зворушені дивом Маркевичі сповістили про це священикові. Незабаром отець зі свідками підтвердили правдивість чуда.
До такого ж висновку дійшла і духовна комісія, яку прислав києво-галицький митрополит Афанасій (Шептицький). У спеціальному декреті вказувалося, що сльози на іконі Матері Божої не є природного походження. Митрополит Афанасій проголосив образ чудотворним. 15 липня 1730 року ікону величним хресним ходом перенесли з дому Маркевича до церкви Воздвиження Чесного Хреста.
Численні дари подяки, поміщені поруч з іконою, і нині свідчать про чудесні зцілення, які відбувалися за посередництва чудотворного образу.
У храмі над ставом ікона зберігалася аж до Першої світової війни, в роки військової розрухи її для безпеки перенесли з тодішньої околиці до центру – в парафіяльну церкву Різдва Христового. Після війни священик цієї церкви отець Володимир Громницький, повернувшись із російського полону, в знак подяки, прикрасив ікону Богородиці срібною ризою.
Перебуває там вона й донині, з пошаною розміщена у спеціальному кивоті ліворуч від іконостаса храму Різдва Христового – кафедрального собору Тернопільсько-Бучацької єпархії Православної Церкви України.
Як розповідала “ОбласТь”, у селі Мар’янівка Тернопільського району знайшли давні ікони.
о.р.
