ХРИСТОФОР ЗБАРАЗЬКИЙ – ВИНАХІДНИК-КОНСТРУКТОР ГАРМАТ.
Молодший з «останніх» Збаразьких, на відміну від брата Єжи, що мав здібності до гуманітарних наук, був схильний до точних дисциплін. Він навчався в Падуї вже у 1592 р., на переломі століть фігурує серед слухачів Юстіуса Ліпсіуса в католицькому університеті фландрійського Левена, а в 1602 і 1604-1605 роках з’являється в нотатках Галілео Галілея, як приватний учень з князівським титулом „Illustrissimo et Eccellentissimo S. Duca”. Христофор (будемо саме так називати князя Кшиштофа Збаразького) не просто був замовником у В. Скамоцці красиво-безпечного укріпленого палацу, що передбачалося розмістити “in fortezza” в родинному Збаражі, а й визначив його прототип – замок-палац у м. Бреда (сучасні Нідерланди), який йому дуже сподобався.
У 1601 р. “молодший воєводич брацлавський” поділився своєю “інвенцією” про спорудження замку у Збаражі з військовим інженером та архітектором Андреа дель Аквою, який вніс в “проект” свої корективи. Христофор зробив відповідний припис: “Inwencіa to jest moja, ale z diskursem tego Indzіniera, który dodał mi serca…” Тобто, А. дель Аква просто під коректував проектні пропозиції Христофора, щодо модернізації замку та спорудження «палацу у фортеці». Коли В. Скамоцці в 1615 р. опублікував свою «Ідею універсальної архітектури» і помістив в цьому трактаті креслення і супровідну записку по укріпленому палацу (в Італії використовувався термін “casa forte”) «для конюшого коронного», то виявилося, що проект не зовсім підходить до існуючої у Збаражі фортеці.
Всі факти вказують на те, що цей венеціанський проект був адаптований до реалій Маттео Кастелло (власне, палац) і Андреа дель Аквою (перша лінія укріплень).