Історію чоловіка у програмі «Тернополяни» розповів журналіст Сергій Сінкевич. Після цього Андрія запросили на роботу в обласну поліцію.

Андрій Мавдюк пішов служити за контрактом у 2020-ому. Першою була артилерійська бригада. А після початку повномасштабної війни добровільно рвався ближче “до нуля”. І потрапив туди. Спочатку у протитанковий підрозділ, а згодом у штурмовий.

11 січня 2024-го під час бою на Луганщині отримав важкі поранення. Йому пощастило, побратими зупинили кровотечу, витягнули з-під вогню, і вчасно встигли відвезти до шпиталю.

Травми були такими, що ліва рука пішла під ампутацію, замість вибитого ока встановили протез, а від критичного черепно-мозкового поранення військові хірурги врятували трепанацією. Сам Андрій зараз жартує: “мій череп відкривали, як капот автомобіля”. Нині голова Андрія у шрамах, і йому важко говорити.

– Андрій нікому на це не жалівся, він  скромний хлопець. І кажу прямо: ми  зробили це інтерв’ю, щоб надати йому бодай якоїсь публічності. Бо добре знаємо, що саме публічність часто допомагає у таких ситуаціях. І ми не помилились. Через день після опублікування інтерв’ю зі мною зв’язався начальник обласної поліції Сергій Зюбаненко, записав номер телефону Андрія, і сказав, що хоче запропонувати йому у поліції роботу, яка підійшла б навіть попри травми, – розповів Сергій Сінкевич.  

Ветеран і полковник зустрілись. І кілька днів тому Андрій Мавдюк вже почав працювати у поліції.

– Отримуватиме зарплату, буде у колективі, поміж людей. Це для нього надзвичайно важливо… Якщо навіть не знати нинішнє воєнне достеменно, то принаймні треба вловлювати його контури, описувати обриси, візуалізовувати його вигляд. Через непрості  долі й історії конкретних людей, – додав Сергій Сінкевич.