Історія кохання Сергія та Ольги досить цікава – обоє народилися та виросли в Тернополі, а познайомилися аж на фронті під час повномасштабного вторгнення.
“До війни я багато спілкувалась з військовими, займалась стрільбою. Мені це завжди подобалось. Я розуміла, що рано чи пізно наступ росіян все ж буде. 24-го лютого вже стояла на виїзді з Києва з бутербродами та гарячим чаєм — допомагала нашим бійцям. Згадую, як шукала одяг, бронежилети, організувала штаб, де плели маскувальні сітки. А одного разу поїхала до себе в Тернопіль, щоб доставити гуманітарку на Київщину. На мене вийшов знайомий АТО-вець, з яким почала співпрацювати. Я йому дрон, він мені — звіт. Усе так добре йшло, що я познайомилась з хлопцями з його роти. Ми подружилися, спілкувалися щодо робочих питань. А в Інстаграмі мої фото вподобав командир роти — Сергій. Мені тоді здалось, що в нього дуже добре обличчя. І вже в квітні це обличчя зустріло мене на Харківщині”, – каже Ольга Данченко.
Сергій також пригадав, як вперше побачив Ольгу на передовій, коли вона приїхала і привезла допомогу бійцям.
“Оля у своєму Інстаграмі була дуже активна, викладала багато сторіз, волонтерила, завжди весела та енергійна — цим мене зачепила. Але, на жаль, інтернет у Барвінковому був дуже поганий, тому нормально листуватися не міг. До того ж я інтроверт, і відкритися мені не так просто. Наживо Олю я побачив у квітні. Вона тоді приїхала до нас і привезла багато волонтерки. А хлопці ніби тільки й чекали цього: «Піди, зроби їй чай або каву, поговоріть». Я наважився. Ми вперше поспілкувалися трохи довше, ніж зазвичай. Хоч, пам’ятаю, що в голові мав багато думок, а висловити їх не міг”, – відзначає Сергій.
У суботу Сергій приїхав у відпустку та наважився зробити Ользі пропозицію руки та серця. Подруги зав’язала Ользі очі і відвела на теплохід, там з букетом квітів і з каблучкою уже чекав Сергій.
Військовий став на одне коліно та запропонував Ользі стати його дружиною. Жінка погодилася.
Мітки: військовий, волонтерка, освідчення
