Попри те, що Конституція України забороняє проведення виборів під час воєнного стану, окремі парламентарі й члени ЦВК наполягають: до перших повоєнних виборів треба готуватись уже зараз. Проте за два роки — жодного законопроєкту, який би врегулював повоєнний виборчий процес, так і не з’явилося.
Ще наприкінці 2022 року ЦВК разом із профільним комітетом Верховної Ради та представниками громадськості створили три робочі групи. Одна опікувалася організацією виборів, друга — питаннями обліку ВПО у списках виборців, третя — можливістю голосування українців за кордоном. Але нині ці групи «напівживі» і єдиного проєкту закону про перші повоєнні вибори так і немає.
Але ЦВК у свою чергу продовжує технічну роботу: оновлює Державний реєстр виборців, повертаючи його в онлайн, та оптимізує мережу дільниць — зокрема, ліквідовує ті, що опинились у зруйнованих або окупованих районах. Проте ключові рішення має ухвалити парламент.
Серед невирішених питань — зміна виборчої адреси для внутрішньо переміщених осіб та українців за кордоном, можливість голосування за межами консульств, правила визнання виборів неможливими на окремих територіях, участь військовослужбовців у виборах та умови їхньої кампанії.
Народні депутати визнають — бракує політичної волі. У фракції «Слуга народу» кажуть, що ініціативи «заглохли» через невизначеність центральної влади. Представники «Голосу» прямо заявляють: без сигналу з Офісу Президента парламент не діє.
Не готуватись до виборів — ще гірше, ніж постійно порушувати цю тему. Бо коли настане час, усе доведеться робити поспіхом. А це — ризики для легітимності результатів, зокрема в очах міжнародних партнерів.
Якщо не працювати наперед, доведеться за одну ніч «нашвидкуруч» ухвалювати сирі закони. А це прямий шлях до виборчого хаосу.
Мітки: вибори, Голосування, політика
