Під час карантину Тернопільський обласний краєзнавчий музей реалізовує низку просвітницьких проектів на своїй сторінці у фейсбуку. Серед них публікації під хештегом #цікавинки_музею В одному з постів музейники розповіли, як на Галичині готувалися до Великодня на початку 20-го століття.
“З 1925 р. до 1939 р. у Галичині виходив часопис «Нова хата» – журнал для плекання домашньої культури. Його редакція розміщувалась у Львові. Серед засновників журналу були також уродженці Тернопільської області: Олена Львівна Кульчицька – український графік, маляр, педагог; Ольга-Меланія Львівна Кульчицька – українська майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, килимарка, педагог, громадська діячка; Марія Демʹянівна Деркач – український літературознавець. «Нова хата» була цінною як за оформленням, так і за змістом, спрямуванням на традиції української культури. Редакція журналу ставила перед собою мету пропагувати українське народне мистецтво, популяризувати його до такої міри, щоб воно було необхідним у нашому щоденному житті, – йдеться у пості, інформацію до якого готувала старший науковий співробітник ТОКМ Людмила Бочарова. – У травні 1926 року вийшов номер журналу, читаючи який мандруєш у часі майже на 100 років назад у переддень Великодня і відчуваєш святковий дух галицької минувшини”.
Як робиться українську писанку? (Збережено правопис оригіналу) : “Заки приступимо до дроблення писанки мусимо розтопити віск і удержувати його постійно в плинному стані. Яйце умиваємо в теплій воді, а по осушенню пишемо на ньому воском, який набираємо «кисткою або писальцем» (диви рис. ч. 4). Спершу закриваємо ті місця, які хочемо мати білими (диви рис. ч. 1). На образку бачимо чорні місця, – це власне віск, який закриває білі площі на писанці. Відтак вкладаємо яйце на якийсь час до жовтої краски; по осушенню знова пишемо воском закриваючи тим разом ті місця, які хочемо, щоб остали жовтими (диви рис. ч. 2). Вкінци вкладаємо його до червоної краски, де воно полежить вже трохи довше, так щоби місця незаняті воском закрасилися на червоно. По докладнім осушенню вкладаємо писанки до теплої печі (рури), а розігрітий віск усуваємо легко шматкою, і тоді вже маємо готову писанку (диви рис. ч. 3).
Святочне прибирання столу на Великдень.
Властивий святочний настрій повинен вправді вийти з внутрішніх почувань людини, але для піднесення його богато причиняться зручні й любі руки господині, яка подбає о святочний вигляд хати в часі великодніх днів.
Гарно й характеристично для часу прибраний святочний стіл все викличе добрий настрій.
Цвітів, зелені, і ще раз цвітів треба до великодного столу, – щоб радуватися прекрасною весною, святом відродження.
Цвіти – повинні прикрашувати святочну заставу, а кожна господиня своєю вмілою рукою потрафить їх уложити як найкраще, щоб викликати гарний естетичний ефект.
Шкаралупки з яєць, святочна прикраса столу.
Відповідну кількість великих яєць, о ясних шкаралупках випорожнити крізь отвір, зроблений на тоншому кінці. Зверха змити всі плями, найрадше платком, змоченим в оцті. Шкаралупки в середині обережно виполоскати й висушити в літній рурі. З ляку (до печатання) огрітого над свічкою, зробити чотири однакові ніжки й приліпити їх до грубшого кінця шкаралупки… Потім кожну шкаралупку помалювати кольоровим лякером, н. пр. червоним, зеленим, синім і т.п.
Гарно виглядають шкаралупки з кораликами. Тоді малюється їх білим густим лякером, а відтак обсипається їх кольоровими скляними кораликами.
Можна також цілу поверхню шкаралупок помалювати в ріжноколірові цятки, – на білім тлі, – або обліпити шутками.
Гарно виглядають мальовані взірці вишивок, або цвіти.
Прикрашені шкаралупки треба ще позолотити довкола отвору, – так само й ніжки, щоб не було видно ляку.
В кожний, в цей спосіб зроблений фляконик вкладається цвіти: сніжинки, фіялки, або малі галузки барвінку чи шутки, і ставляється на столі біля кожного накриття”.
Фото з посту в соцмережі.
Мітки: Великдень, карантин, музей, тернопільщина
