“Я НЕ ПРОЧИТАВ ЖОДНОЇ КНИЖКИ ЗА ОСТАННІХ 4 РОКИ”, – написав у фейсбуці Роман Воробйов
“Про це не соромно говорити, бо книжка – не те, чим вартувало би пишатися перед іншими. Коли в далекому 2008 році я “забував” перевзуття на фізкультуру, аби провести 45 хвилин в роздягальні за “Хроніками Нарнії”, поки всі однокласники грали баскетбол, це не було чимось крутим. Зазвичай доводилося ховатися, аби не виглядати пихатим. Але ж хочеться дочитати! Доводилося не виходити на вулицю і казати, що “мама не пускає”, аби прикінчити список рекомендованої літератури, бо просто подобається Ремарк чи Свіфт. Але подобається! Читання було лише для себе самого. Ти нікому про це не розповідав. Воно залежало лише від тебе. І я читав їх всі! Все, що потрапляло під руку. Навіть майже усі романи, на які на філологічному давали днів півтора на прочитання. Це було по три книги в тиждень в середньому. Це окремі ритуали з чаєм та лампою. Це спеціальні програми на планшетах та смартфонах для кращого світла. Це регулярні візити до окулістів та оптики для нових лінз та резервів. Це були прекрасні часи”, – пригадує Роман.
“Поки ти не розумієш, що часом… часом книжки не можуть нічим зарадити. Не можуть повернути баскетболу на фізкультурі і літніх прогулянок зі справжніми трьома товаришами з двору. Що в цілому-то цілуватися краще, аніж читати про це в десятках романів. І рівно в тій самій межі, як я любив літературу, після магістратури філфаку я почав… ненавидіти її. Про себе. Почав звинувачувати в усьому, що пройшло повз. Частинкою чого не зумів стати. Але це відчуття також не було зовсім справедливим. Так. Воно також залежить лише від тебе. Книжки роблять тебе кращим рівно до тієї миті, поки не починають тебе знищувати. Поки ти починаєш “не витримувати”,- розмірковує Роман Воробйов.- Але якщо ти залишив вагоме місце у своєму житті для близьких, то вони можуть зарадити. Просто ненавмисно. Просто піклуванням. Ця книга, ‘Things fall apart” від Чинуа Ачебе – це остання на пам’яті книга після Стейнбека, яку справді, щиро, чесно хотів прочитати”.
Цю книжку він збирається прочитати першою за всі роки: “І це неймовірно неточна спроба. Але це дозволило згадати, що насправді я не ненавиджу книги. Якщо чесно. Якщо чесно, то глибоко закоханий в літературу. Але це лише для себе самого”.
Мітки: книжки, тернопільщина, читання
