У природному заповіднику “Медобори” на Тернопільщині живе найменший із немишовидних гризунів Європи і рекордсмен за кількістю ненаукових назв з-поміж усіх ссавців української фауни.
Ліскулька, або вовчок ліщиновий (лат. Muscardinus avellanarius) належить до родини Вовчкові (Gliridae). Вона є єдиним представником роду Muscardinus. Предки цього дрібного ссавця існували вже в епоху еоцену 55-34 млн років тому. Зовні тварина нагадує мініатюрну білку, але без характерних гострих пензликів на округлих вухах. Забарвлення вохристо-іржаве. Хутро густе і м’яке. Основний фон забарвлення варіюється від жовтувато-коричневого до злегка червонувато-коричневого кольору. Черевна сторона й область горла кремова або світло-коричнева. Довгий пухнастий хвіст повністю покритий хутром. Гніздо споруджує на гілках дерев або високорослих чагарників. Воно має форму кулі та діаметр 10-13 см, а зсередини вистелене шерстю та м’якими пташиними пір’їнками. Значно рідше воно будується в невеликих дуплах. Ліскулька веде нічний спосіб життя. Вдень вона спить у своєму гнізді сферичної форми або дуплі дерева. Гніздо розташовується зазвичай на невеликій висоті від 2 до 4 м над землею. Впадають в сплячку. Головними природними ворогами є ласки (Mustela nivalis), горностаї (Mustela erminea), середземноморські соколи (Falco biarmicus) і сипухи звичайні (Tyto alba). Під час зимової сплячки гризунів нерідко викопують з нір або лісової підстилки дикі свині (Sus scrota) і руді лисиці (Vulpes vulpes).
Ліскулька у Червоному списку МСОП.
Стан популяції: Види в найменшій загрозі (LC)
Мітки: гризун, лісулька
