Руслан Підставка, науковець та дослідник з Тернопільщини розповів про цікаву історію шибениці біля Збаража.
МІСТИЧНА «КРЕНЦІГЛОВА» (Kręci/głowа) КОЛО ЗБАРАЖА. Десять років тому,
під час написання брошури, присвяченої моєму рідному селу Чорний Ліс,
за інформацією ідейного натхненника видання та мого першого
«провідника» у світ краєзнавства та історії Збаража, Олега Мандрика,
було подано інформацію, що стосується одного з наймістичніших місць на
північні околиці міста під назвою «Kręcigłowа». В ній йшлося, що «…З
1569 ПО 1772 РІК НА ОКОЛИЦІ ЧОРНОГО ЛІСУ, ЯКИЙ ТЯГНУВСЯ ДО
ЗАЛОЗЕЦЬКОГО ШЛЯХУ, БУЛО МІСЦЕ ВИКОНАННЯ СМЕРТНИХ ВИРОКІВ ЧЕРЕЗ
ПОВІШАННЯ І МАЛО НАЗВУ “KRENCI GLOWY” (СКРУЧУВАТИ ГОЛОВИ) НА МІСЦІ
БУДІВЛІ КОМБІКОРМОВОГО ЗАВОДУ. ЦЕ БУВ НЕВИСОКИЙ, ДО 1 МЕТРА, КРУГЛИЙ
НАСИП В ДІАМЕТРІ ДО 4 МЕТРІВ НА ЯКОМУ ЗНАХОДИЛИСЯ ШИБЕНИЦЯ. СТРАЧЕНИХ
ХОРОНИЛИ ТАМ ЖЕ, ТОМУ НА ЦЬОМУ МІСЦІ ЧАСТО “ЧІПЛЯВСЯ БЛУД”. СМЕРТНІ
ВИРОКИ ВІДМІНИЛИ ЗА ПАНУВАННЯ АВСТРІЇ. В КІНЦІ ХІХ СТ. БЕНЕДИКТ
ПОНІЧКОВСЬКИЙ ВСТАНОВИВ ТАМ ДВІ ФІГУРИ СПАСИТЕЛЯ І БОГОРОДИЦІ НА
ОДНОМУ ПОСТАМЕНТІ. ЦІ ФІГУРИ БУЛИ ЧАСТКОВО ПОШКОДЖЕНІ ПІД ЧАС І-Ї
СВІТОВОЇ ВІЙНИ І ЦІЛКОВИТО ЗНИЩЕНІ ПІСЛЯ ІІ-Ї».
Сприйнявши на віру цей переказ, я особливо не вникав в його суть,
оскільки, в мене не було сумнівів в правдивості цієї інформації. Що ж
було насправді? Єдиним на даний час (мені відомим) документальним
підтвердженням існування топоніму «Kręcigłowа» (в однині і з варіантом
написання, відповідно, або разом, або окремо) є дві карти ХІХ ст. Одна
з них австрійська топографічна мапа 1880 р., а інша – францисканська
кадастрова мапа с. Залужжя 1830 р. Район, що охоплює територія
підписана цим топонімом, знаходиться по лінії: так звана, «Гола баба»
(роздоріжжя перед Добривідським перехрестям, де стояла скульптура
жінки в стилі соцреалізму) – автовокзалом – новим залізничним вокзалом
і проваллям (нижче «польського» цвинтаря). Де, власне, знаходилась
шибениця – встановити важко, але, якщо припустити, що подвійна фігура
на одному постаменті встановлена наприкінці ХІХ ст. – до(!) 1880 р. і
позначена на вказаній топокарті, то це, приблизно, район автовокзалу.
Історичний період 1569-1772 рр. викликає сумніви, як щодо початкової
дати, так як нове місто зародилось щойно на переломі ХVІ-ХVІІ ст., так
і кінцевої (якщо мався на увазі І-й поділ РП), оскільки, топонім
зберігся до кін. ХІХ.
Хоча Кримінальний кодекс Австро-Угорщини 1787 р. скасовував для
широкого загалу смертну кару, все ж її застосовували «…в надзвичайних
судах якщо винний вчинив замах, що підлягає військовому закону», а
єдиним видом страти за такі військові злочини було ПОВІШАННЯ. Тому,
напевно, шибениця існувала і наприкінці ХVІІІ – протягом ХІХ ст., а
сам топонім – можливо, й довше. Про кількість страчених та місце їх
поховання нам достеменно не відомо, принаймНі, під час копання
котловану під автостанцію, комбікормовий завод чи інші масштабні
споруди на цій території, фактів віднайдення масового скупчення
людських черепів чи кісток не було (або не оприлюднювалось).
Що стосується фундатора фігури на місці шибениці, то це син Павла і
Марії Пайанчковських – Бенедикт, що народився орієнтовно (за Geni)
біля 1840 р., а помер у 1886 р. (з дружиною Катериною мав 6 дітей)…
Деталі історії родини встановлюються.
ТУТ ПОТРІБНО було б додати кілька якихось моторошних і містичних
легенд про «лихе місце – кренціглови», як «чіплявся людей блуд», як
пропадали коні поблизу на пасовищі та зловіще вили по ночах собаки, як
зненацька поламався майже новий бульдозер, що розрівнював пагорб під
шибиницею після війни і т.д. і т.п. ПОТРІБНО, АЛЕ НЕ БУДЕМО..!
Мітки: Збараж, новини, події, статті, тернопіль, тернопільщина, шибениця
