Свій останній спочинок в рідному селі Кам’янки, що у підволочиській громаді знайшов Юрій Твардовський, улюблений син та брат, найкращий дядько, друг, порадник, воїн ЗСУ, який загинув на Запорізьському напрямку 7 червня цього року.
Все село зійшлося провести в останню дорогу Юрія.
А ріс Юрко в багатодітній родині, був звичайним хлопцем з веселою вдачею та юнацьким запалом. Школа, училище, армія, сільське життя захопило Юрія з головою.Радо допомагав сім’ї по господарству, відкликався на прохання односельчан і завжди приходив на підмогу.
Сім‘я згадує, що любив гратися з дітьми, як кажуть в народі, вибавив всіх своїх племінників та племінниць, був для них авторитетом, «улюбленим дядьком» адже догоджав їм у всьому.З початком повномасштабного вторгнення окупантів на територію нашої країни, не вагаючись вступив в лави ЗСУ, служив в славнозвісній 44-ці. За рік побував в багатьох місцях ведення бойових дій. Менше місяця тому, отримав контузію, лікувався, мати просила приїхати додому, підлікуватися, відпочити.
«Як я можу їхати додому, коли мої хлопці-побратими тут. Я з ними буду до кінця. Переможемо – відпочиватимемо всі разом» – з таким оптимізмом та щирістю відповів рідним.
Мітки: 44, ЗСУ, контузія, лкупація, служив