Червоні, рожеві, жовті, чорні, зелені, шоколадні, фіолетові… Очі розбігаються від цієї кольорової томатної екзотики, яку вирощує жителька Ігровиці Тернопільського району Галина Голик.
Насіння і досвід – з Німеччини
– А які вони смачні, соковиті та ароматні! – із захопленням додає невтомна господиня, пораючись на грядці. – Правда, коло них треба добре напрацюватися. Та воно того вартує. Коли дивишся на плоди своєї праці, то душа радіє.
Галина Богданівна зізнається, що до цієї справи вона прикипіла лише кілька років тому. Але вже встигла накопичити величезний досвід, яким тепер ділиться з іншими.
– Раніше на нашому городі лише де-не-де можна було побачити томатні кущі, – каже жінка. – Мати працювала ланковою, тримала з батьком чималу господарку, часу для вирощування помідорів не було. Але одного разу, пригадую, я поїхала з мамою в гості до її подруги. На городі у них стояла невеличка теплиця. Коли я заглянула туди, то від побаченого в мене аж дух перехопило. Переді мною красувалися обліплені помідорами кущі. Самі ж плоди були розміром, як мої два кулаки. Додому ми поверталися не з пустими руками, а з помідорами, з яких я потім вибрала насіння. Тато змайстрував на городі теплицю, де я і посіяла свої перші томати. Вирощувала їх, поки перебувала у декретній відпустці. Коли вийшла на роботу, довелося цю справу закинути. Певний час працювала завскладу, потім сільським головою в Ігровиці. Зрозуміло, що для помідорів у мене часу не було. Любов до томатної справи відродилася лише після того, як поїхала на роботу в Німеччину. Там я познайомилася з жінкою, яка мала більш як сто сортів помідорів зі всього світу. Вона поділилася зі мною не лише насінням, а й власним досвідом. Відтоді я щоліта пораюся на томатній грядці в Ігровиці, а на зиму знову їду до Німеччини і привожу звідти нові сорти помідорів та інших рослин.
Улюблені сорти
Моя співрозмовниця поділилася своїми улюбленими, вже перевіреними сортами, характеризуючи кожен із них. Частину рослин жінка вирощує на городі, решта – у теплиці, яку спорудив її зять Віктор.
– У Німеччині клімат тепліший, ніж у нас, тож рослинам комфортніше у тепличних умовах, але й у ґрунті просто неба вони також добре почуваються і щедро родять, – каже господиня. – Ось, наприклад, сорт Голуба шерсть. На одному кущі, який росте на городі, 35 ягід. На тепличних кущах плодів менше, зате розміром вони значно більші. Велетенські ягоди дає сорт Серце сержанта Пеппера. З одного куща збираю більш як двадцять плодів. Цього року рекордсменом став зелений сорт Смарагдове яблуко. Один його помідор заважив майже кілограм! Серед моїх улюблених сортів – Волове око, Бочка меду, Лисячі носики, Хуго, Золоті гребінці, Оранжева полуниця.
Важливе правильне підживлення
Щоби на грядці з’явилася така краса, треба докласти чимало зусиль. Найперше, каже пані Галина, слід подбати про насіння. Перед висіванням радить обов’язково обробити його від хвороб. Коли підсохне, замочити у стимуляторі росту.
– Для помідорів дуже важливе кореневе підживлення, – каже господиня. – Тому через два-три тижні після переселення розсади у ґрунт, під час кожного поливу підгодовую її розчином сульфату магнію – одна чайна ложка на 10 літрів води. Коли з’являються зав’язки, підкормлюю добривом із курячого посліду та кропиви. Готую його так: на 20 літрів води даю третю частину кропиви і стільки ж посліду. Настоюю вісім днів, постійно помішуючи. Під час поливу змішую літр цього квасу з десятьма літрами води. Коли ягоди починають червоніти, підживлюю рослини розчином калію. Він покращує смак та аромат плодів.
Квіти, сад і виноград
Під час розмови з Галиною Голик дізнаюся про те, що помідори – хоч і найбільше її захоплення, та все ж не єдине. На її городі майже до кінця жовтня плодоносять огірки, які вона вирощує на шпалерах. Плекає невтомна господиня й сад. Усе робить сама: щепить дерева, обрізає, обробляє від хвороб і шкідників. Щедро родять у її садку яблуні, сливи, актинидія, жимолость, ірга, гумі, аґрус, ожина, ремонтантна малина та виноград. Влітку на грядках красуються червонощокі полуниці. Від весни до перших приморозків обійстя цієї працьовитої жінки потопає у квітах. Прикрашають подвір’я гібіскус, барбарис та гліцинія.
Уже й місця скоро не вистачить для всіх рослин. А жінка їх садить і садить. І обов’язково ділиться красою з іншими. Бо від того вона лише примножується.
Мітки: помідори, тернопільщина
